Він був геніальним і видатним віолончелістом. Немилосердна доля звела його зі смертю в розпал кар’єри. Новоутворення в мозку. Низка складних операцій. Полонський був єдиним у світі музикантом, який грав на віолончелі лише правою рукою. В одному з інтерв’ю він рішуче заявив: «Я поборов рак мозку тільки завдяки віолончелі».

Домінік Полонський народився в 1977 р. у Кракові. Музичну освіту здобув у Лодзькій академії у класі професора Станіслава Фірлея. Далі розвивав свої таланти у славнозвісній Вищій музичній школі імені королеви Софії в Мадриді у класі віолончелістки Наталії Шаховської.

Музикант здобув гран-прі та премію за найкраще виконання твору патрона на Міжнародному конкурсі музичних особистостей імені Александра Тансмана в Лодзі. Посів друге місце на Міжнародному конкурсі віолончелістів імені Вітольда Лютославського у Варшаві. Отримав гран-прі у 2002 р. на International Europhony Competition у Бухаресті. Полонського номінували на нагороду «Фридерик» у 2002 р., а здобув він її у 2006 р. за альбом із віолончельним концертом Шумана. А нагороду «Паспорт» видання «Політика» музикант одержав у 2003 р.

Унаслідок операції на мозку, яку він переніс у 27 років, Домініка частково паралізувало. Музикант більше не міг грати на інструменті лівою рукою. Проте завдяки цілеспрямованості та сильній волі у 2009 р. Полонський повернувся на сцену.

Спеціально для нього почали писати Ольга Ханс, Вероніка Ратусінська, Артур Загаєвський, Славомір Качоровський, Славомір Замушко, Анджей Квєцінський і Даріуш Пшибильський. Завдяки їм він міг грати тільки правою рукою.

Це було дуже непросто, адже разом вони мусили шукати цілковито нові технічні рішення й звучання. Віолончеліст також був змушений змінити спосіб тримання смичка. Потрібно було й укоротити струни, щоб можна було видобути з віолончелі звуки різної висоти лише однією рукою. Ольга Ханс перелаштувала віолончель Полонського.

Артур Загаєвський написав для музиканта кілька творів, які відзначили нагородами на Міжнародній трибуні композиторів ЮНЕСКО у 2017 р. Це, зокрема, «Пелюстки жовтої троянди» і «Канцона». Доки вистачало сил, артист грав концерти і жив для музики. Проте хвороба не відступала. Домінік Полонський помер 20 червня 2018 р. у 41-річному віці.

Нагробок Домініка Полонського на Старому кладовищі в Лодзі. Автор: Maciek Szostek, CC BY-SA 4.0

Перед смертю він висловив надію, що твори, написані спеціально для нього, будуть виконувати інші митці. Цього великого артиста, незламного музиканта поховали на кладовищі в Лодзі. Варто схилити голову перед його любов’ю до музики, силою волі, бойовим духом і спротивом трагічній долі.

В інтерв’ю у 2016 р. він зізнався: «Видатним артистом стають завдяки серцю, яке генерує емоції, та уяві, яка з емоцій, нáтхнених нотним записом, створює прекрасну палітру барв. Кількість кінцівок чи пальців не має жодного значення. Адже не кожен, хто має десять пальців, є артистом-віолончелістом чи піаністом. Музика – вона всередині, а чим ми її виразимо, це неважливо, якщо вона викликає в реципієнта емоції».

У радіо-репортажі Даріуша Панка митець сказав: «Я хочу більше». Ці слова говорять про його величезну силу волі й цілеспрямованість, аби до кінця життя займатися тим, що він любив найбільше, – грою на віолончелі.

Домінік Полонський співпрацював із Лодзькою музичною академією та Краківською музичною академією, брав участь у багатьох курсах і майстер-класах. Учив молодих інструменталістів інтерпретувати музичні твори. У 2016 р. здобув звання доктора музичних наук. Був великим музичним авторитетом. Виступав на Другому каналі «Польського радіо». Музиканта обрали речником соціальної кампанії «Save the Music».

Александра Рек встигла зняти фільм про Полонського – і про його професійне, і про особисте життя. Стрічка називається «Варіація на віолончелі соло». 

А за цим посиланням можна подивитися концерт і вручення статуетки «Фридерик» у 2006 р.

Від усього серця рекомендуємо цей репортаж, ці фільми, музику Домініка Полонського, цінності, які він ніс людям за допомогою своєї творчості. Можна ставити його у приклад іншим. Його послання було чітким: не можна коритися випробуванням долі, а варто з усіх сил боротися за свої мрії, плани та любов.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Вручення статуетки «Фридерик» у 2006 р. Кадр з ролику на YouTube