ABC польської культури: Корнель Макушинський – письменник з усмішкою на гербі
Статті

Корнель Макушинський народився у Стрию в 1884 р. Там же розпочав навчання в місцевій гімназії. Однак йому не судилося стати її випускником, адже після першого класу його виключили.

Причиною став сатиричний віршик, який начеркав майбутній автор «Безгрішних років». Сатиру написав на одного суворого священника. Макушинський змальовує його так:

«У гімназії любові Божої нас навчав суворий ксьондз, який від імені всіх небесних сил роздавав запотиличники твердолобим, що сприймалося зі смиренням перед небесами. Проте одного дня, коли після безхмарної ночі лід на ставку був як скло і коли душі били копитами з радості на думку про ковзани, суворий ксьондз під загрозою п’ятнадцяти мільйонів років пекла заборонив ходити на ковзанку. Ох! Це було жахливо… Ми шукали у шкільному катехизмі згадку про те, чи Мойсей випадково не забороняв своїм євреям ковзатися. Ніде про це ані сліду, ані слова. Тож це нам заподіяно несправедливість! Душа моя, яка тоді ще мала чуприну на молодій запальній голові, загорілася як сірник. Мої уста скривила диявольська посмішка… Не буде ковзанки? – Добре, тоді буде вірш!…

Даремно напасть
в ксьондзівській рясі
жене нас з льоду.
Нас залякати
і в клас загнати
не зможе зроду».

Наступною школою, яку почав відвідувати юний Корнель, була гімназія в Перемишлі. Але й цього разу він тут собі надовго місця не загрів. Після другого класу його вигнали за дуель на пістолетах. Причиною сутички була кохана письменника, дочка судового радника. Сіроока й золотоволоса Казимира. Старі заржавілі пістолі двоє дуелянтів, у яких молоко на губах ще не обсохло, набили шматками паперу, порохом, товченим склом і цвяхами.

Результатами поєдинку, окрім виключення зі школи, стали розірване набоєм дуло й кілька ран, які, на щастя, виявилися легкими.

Останнім етапом у здобуванні середньої освіти стала гімназія № 4 імені Яна Длугоша у Львові. На цей час припали перші літературні успіхи Макушинського. Чотирнадцятилітній підліток був на сьомому небі, побачивши своє прізвище у друці. То був вірш, написаний на честь Генрика Сенкевича, який відвідав Львів.

Пізніше, в 1902 р., були «Літературний тижневик» і два сонети, які тодішній головний редактор Ян Каспрович розпорядився надрукувати на першій сторінці. Макушинський отримав за них дві крони і 80 геллерів австрійськими грішми.

У червні 1903 р. автор культової польської дитячої книжки «Пригоди козлика Матолка» склав іспит зрілості й розпочав навчання на філософському факультеті Львівського університету.

Пізніше Макушинський вивчав французьку літературу в Парижі. Багато подорожував. Уже не сам, адже в 1912 р. одружився зі студенткою біології, полькою із Жемайтії Емілією Блаженською. У цей період вийшли друком «Арабські походеньки» та «Жахливі пригоди».

Перша світова війна застала письменника в Бурбішках у Литві. Як ворожого Росії австрійського підданого його разом із дружиною вивезли до Костроми.

Завдяки старанням відомих акторів Станіслави Висоцької та Юліуша Остерви сім’ю звільнили від інтернування. Певний час письменник жив у Києві, де виконував обов’язки літературного керівника Польського театру та голови місцевої Спілки польських літераторів і журналістів. Після закінчення Першої світової Макушинські переїхали до Варшави.

Багато часу Корнель проводив у Закопаному (польський курорт у горах Татрах, – перекл.), де дружина Емілія лікувала хворі легені. Макушинський систематично дописував до місцевої преси. Тоді вийшли оповідання «Перли і свині» та «Дуже дивні казки».

Після смерті першої дружини Макушинський одружився з Яніною Глюзінською й поселився на віллі «Устронє». Тут письменник знайшов справжній прихисток. Цей будинок став місцем дії роману «Дівчина з мокрою головою». У 1929 р. Корнель Макушинський отримав звання почесного громадянина Закопаного.

Це добре говорить про почуття гумору підгалян, адже сам Макушинський про Закопане писав так: «… це село на великій дорозі від Тшаски до Карповича (тодішні відомі ресторатори, – перекл.)… Зліва – масив Гевонт, справа – Губалувка, а посередині – дощ…»

Сучасники сприймали письменника досить специфічно. Рафал Мальчевський писав: «Він у блиску дефілював по Крупувках (центральна найфешенебельніша вулиця в Закопаному, – перекл.) і кланявся з майстерністю камергера, поєднаною з кунштом церемоніймейстера власного двору».

Під час облоги Варшави в 1939 р. німецька бомба потрапила в будинок, у якому жив автор «Сатани із сьомого класу». Письменник дивом уцілів, проте всі рукописи та збірки було безповоротно втрачено.

Весела вдача частенько провокувала оточення влаштовувати письменникові різноманітні розіграші. Коли одного разу він святкував іменини, Шіллер і Лехонь подарували йому отакий набір: 20 кілограмів буряків, візок вугілля, вісім прасувальних дощок, дванадцять гіпсових бюстів Костюшка та чотири балії. Всі подарунки вони надіслали на адресу автора, а оскільки ті займали багато місця, Макушинський був змушений перебратися до готелю, допоки не порозпихав усе це багатство.

Корнель Макушинський, 1931 р. Public domain

Після війни Макушинський переїхав до міста під Татрами назавжди. Проте тодішня влада не дуже йому симпатизувала. Йому вдалося видати лише одну нову книжку «Лист із того світу». Жив він у невеликій квартирі, в бідності та забутті. Дружина заробляла уроками музики. Для одного з найвеселіших і найбільш оптимістичних представників роду людського в новій реальності не знайшлося місця.

Тодішні відповідальні особи вирішили вберегти нове покоління читачів від радості, якою променіють його книги. Але всі, хто дитиною чи підлітком прочитав хоч одну книжку Корнеля Макушинського, чудово знають, що згадуючи «Безгрішні роки», «Суперечку за Басю», «Козлика Матолка», «Друга веселого диявола», «Дівчину з мокрою головою», «Сатану із сьомого класу» та багато-багато інших творів, губи самі розтягуються у широку усмішку.

Письменник помер 31 липня 1953 р. Казімеж Вєжинський після його смерті написав: «Є люди, які не повинні вмирати, які не сумісні зі смертю, про яких важко думати як про покійних. До таких належав Корнель Макушинський».

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Одна з книжок про козлика Матолка. Public domain

Схожі публікації
АВС польської культури: Ева Россано – гармонія бронзи і скла
Статті
Ева Россано – одна з найцікавіших постатей сучасного польського мистецтва. Її скульптури розповідають про силу і крихкість людини, існування і проминання. Частина її робіт – з бронзи, яка символізує важкий тягар і гніт драматичної історії людини, а частина – зі скла, яке уособлює світло і яскравість прекрасних досягнень людства. Художниця також малює картини і знімає короткометражні фільми.
13 березня 2026
АВС польської культури: Люди гір. Ванда Руткевич і Єжи Кукучка
Статті
Люди гір не пов’язані виключно з географією чи меншими й більшими висотами, від яких у пересічної людини паморочиться в голові. Їх характеризує певний спосіб мислення, внутрішній ландшафт, межі якого окреслюються не мапою, а відвагою і страхом, впертістю і сумнівом, а ще самотністю.
06 лютого 2026
АВС польської культури: «Wratislavia Cantans» – Вроцлав співає вже 60 років!
Статті
Фестиваль, який започаткували в 1966 р., протягом десятиліть показує нам, що музика – це мистецтво зустрічі тих, хто грає і співає, з тими, хто слухає, в спільній, дружній та захопливій атмосфері.
22 січня 2026
АBC польської культури: На різдвяному столі
Статті
Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.
23 грудня 2025
АВС польської культури: «Алло, алло, Польське радіо Варшава!»
Статті
Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.
12 грудня 2025
АВС польської культури: Принц целюлоїдної кіноплівки
Статті
Постать Міхала Вашинського багатогранна й суперечлива, а історія його життя – готовий сценарій для фільму.
28 листопада 2025
ABC польської культури: Збігнєв Цибульський – бунтар у темних окулярах
Статті
Зима 1967 р. 8 січня Збігнєв Цибульський, на той час найпопулярніший актор у Польщі, трагічно загинув на залізничному вокзалі у Вроцлаві. Це сталося під час спроби заскочити з перону в експрес-поїзд «Одра», який відправлявся до Варшави. Після його смерті Польське телебачення організувало показ фільмів за його участю. Пам’ятаю, що в дитинстві я дивився їх у сусідів на чорно-білому телевізорі.
04 листопада 2025
ABC польської культури: Шопенівський конкурс
Статті
Цього року у Варшаві вдев’ятнадцяте зустрілися найкращі віртуози гри на фортепіано. Це було не тільки свято музики видатного польського піаніста й композитора, світових талантів, бурхливих емоцій, але й привід для суперечок через рішення журі. А назвою всьому – Міжнародний конкурс піаністів імені Фридерика Шопена.
30 жовтня 2025
АВС польської культури: Кінофестивалі в країні на Віслі
Статті
Якщо ви завзятий поціновувач кіно, поїздка до Польщі на один із кінофестивалів є дуже доречною. Польський кінематограф уже багато років не лише створює фільми, які високо оцінюють на міжнародному рівні, але й приймає кіномитців з усього світу на престижних фестивалях.
15 жовтня 2025