У Рівненському обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку в рамках проєкту «Коротка історія насильства: Друга світова війна і Голокост у Західній Волині».

Громадська організація «Після тиші» спільно з Рівненським обласним краєзнавчим музеєм та Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти за підтримки Фонду EVZ («Пам’ять, відповідальність, майбутнє») вирішили дослідити досвіди населення Західної Волині під радянською та нацистською владами. Результати своєї роботи вони представили на виставці «Коротка історія насильства: Друга світова війна і Голокост у Західній Волині», яку відкрили в Рівному 14 лютого.

Автори виставки використали приватні архіви та сімейні й персональні історії людей різного етнічного та соціального походження, політичних і релігійних поглядів в умовах екстремального насильства часів Другої світової війни. Кожне свідчення олюднило колосальні цифри втрат та страждання.

Для пояснення проявів насильства та його наслідків виставка представляє визначення основних понять, доповнених історіями жителів регіону. Ці історії були реконструйовані за спогадами, записами в щоденниках, світлинами та іншими документами з українських і закордонних архівів.

Через пережиті травми, страх і традицію замовчування багато з таких історій досі залишаються нерозказаними, а отже неосмисленими нащадками. Це особливо важливо в час, коли слова «геноцид», «воєнні злочини», «злочини проти людяності», «депортації» перестали бути просто термінами в підручниках історії, а знову віддзеркалюють нашу реальність.

У виставці автори розповідають про основні аспекти історії насильства, пережитого більшістю етнічних та соціальних груп на території Західної Волині під час Другої світової війни. Центральними є події Голокосту – геноциду, який забрав найбільшу кількість життів та призвів до майже повного зникнення євреїв із Волині. У світлі цього наймасштабнішого злочину більш виразними стають вияви насильства щодо інших жертв.

«Ми намагалися показати історію Волині через призму спогадів різних людей та свідчення різних етнічних груп, які проживають на Волині, особливо наслідки Голокосту. Виставка до кінця не розкриє всієї історичної правди, залишає простори і білі плями, де можна розповісти власні історії», – зазначив Петро Долганов, кандидат історичних наук, редактор часопису «Україна Модерна», один з авторів виставки.

Експозиція охоплює увесь період Другої світової війни: напад нацистської Німеччини та СРСР на Польщу у вересні 1939 р., встановлення в регіоні режиму «перших совєтів», німецько-радянську війну 1941–1945 рр., події нацистської окупації Західної Волині та повернення совєтів. Основні етапи розповіді пов’язані з особливостями репресивних і геноцидних політик, що їх втілювали радянський і нацистський режими.

Серед польських доль – розповідь про Стефанію Курцвайль, польку з Дубна, діячку польського підпілля, розстріляну НКВС у Биківні. Її історію у 2015 р. на сторінках «Волинського монітора» описала Тетяна Самсонюк. Завдяки цій публікації її рідні Стефанії нарешті довідалися, що з нею трапилося.

Є на виставці також розповідь про Мері Столяр, єврейку, якій вдалося врятуватися під час знищення гетто в Рівному завдяки тому, що вона видавала себе за польку.

Загалом же, за словами Петра Долганова, проєкт можна описати не з точки зору польського, українського чи єврейського фокусу. «Ми навпаки хотіли уникнути цих чітких односторонніх перспектив і більше зважали на людей, які чинили так чи інакше не тільки тому, що вони українці, євреї чи поляки», – зазначив він.

«Історія Другої світової війни – це історія наших дідусів та бабусь, і часто ми не можемо почути ті історії з різних причин. Спілкування з представниками покоління, яке пережило Другу світову, – це збір крихт інформації про те, очевидцями чого вони були. Ці люди не зі своєї волі були очевидцями. Часто вони зазнавали репресій і насильства», – сказав історик Андрій Усач із громадської організації «Після тиші», наголошуючи, що розповіді сьогодні обов’язково потрібно записувати.

­За його словами, географія дослідження охоплює Західну Волинь. Члени громадської організації «Після тиші» спілкувалися з людьми, яким сьогодні 90 і більше років і які переживають війну вдруге.

«На виставці ми розповідаємо, наприклад, історію Ганни Гончарук із Тучина, батьки якої врятували єврейську сім’ю в криївці. Її рідні стали Праведниками народів світу. Батька пані Ганни радянська влада заарештувала за співпрацю з ОУН. Свідчення врятованої єврейки допомогло врятувати батька – йому зменшили строк ув’язнення з 25 до 10 років. Всю сім’ю депортували і тільки 1960 р. звільнили зі спецпоселення, а в 1968 р. радянська влада дозволила їм прописатися в своєму рідному селі. І подібних історій багато», – зазначив Андрій Усач.

«Дуже важливо зберегти ту історію, яка є ще у свідченнях людей, адже на території Волині є багато сімей поляків, євреїв, українців, ромів, яких переслідували і знищували. Водночас є ще нащадки тих сімей, які рятували людей під час війни, і пам’ятають розповіді своїх батьків. Сьогодні важливо зафіксувати свідчення очевидців», – додала Алла Черній, кандидат політичних наук, керівниця Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Антон Шинкарук

Фото: Центр цифрової історії