Повернуті із забуття: Стефанія Курцвайль
Статті

Працівники НКВС вилучили в неї щоденник, що підтверджував її глибокі патріотичні почуття та цілковите несприйняття ідеології комунізму. Його долучили до справи як речовий доказ.

Стефанія Курцвайль народилася 7 липня 1911 р. у селі Стрільбичі Старосамбірського повіту Львівського воєводства в родині Зигмунда Фридриховича Курцвайля (вихідця з міста Надвірна Станіславського воєводства) та Яніни Робертівни Прохасько. Батька Стефанії, лісничого за професією, у 1914 р. призвали до австрійської армії. Він пройшов війну, російський полон, а після повернення додому увесь час працював лісничим у різних приватних фірмах. Після дворічної хвороби в 1935 р. помер, залишивши сиротами восьмеро дітей. Їхня доля склалася по-різному: Гелена (1906 р. народження) була домогосподаркою, мешкала разом із матір’ю у Станіславові на вулиці Саперенській (Радянській), 148; Ванда (прибл. 1910 р. народження) вийшла заміж за Рудольфа Курчаба, ветеринарного лікаря 2-ї кінної дивізії, що дислокувалася в місті Дубно; Ришарда (1916 р. народження) із початком Другої світової війни призвали до Війська Польського у званні капрала, в 1939 р. потрапив до радянського полону; Губерт (1917 р. народження) також пішов на війну рядовим жандармських військ, у 1939 р. разом із польськими військами, що відступали, перейшов кордон Румунії та, очевидно, приєднався до польського легіону, сформованого еміграційним урядом; Данута (1922 р. народження) закінчила комерційне училище і працювала практиканткою в лікаря-стоматолога, мешкала разом із матір’ю; Збігнєв (1921 р. народження) та Вацлав (1924 р. народження) також проживали з матір’ю та працювали різноробочими на лісоскладі.

Щодо Стефанії, то вона в 1928 р. закінчила 7 класів гімназії, кілька років перебувала на утриманні батьків, періодично влаштовувалася на різні роботи, наприклад гувернанткою чи друкаркою в «Союзі резервістів» та інших громадських організаціях. У квітні 1939 р., на запрошення сестри Ванди, Стефанія переїхала до Дубна. Однак у вересні вона залишилася в місті одна: під час військових дій Рудольф Курчаба потрапив у німецький полон у Любліні, і Ванда вирушила визволяти його з біди. На той час Стефанія мала кількох знайомих, із якими часто спілкувалася, листувалася також зі своїм приятелем Адамом (прізвище невідоме), який із початком німецько-польської війни перебував на фронті.

Радянська окупація Західної України стала неабияким випробуванням для місцевих поляків. У колі молодих людей, до якого входила й Стефанія, ходили чутки про існування польської конспіративної організації, яка готувала повстання для повалення більшовицького режиму. Дівчина одна з перших зізналася в готовності долучитися до лав підпільників. Разом зі своїми однодумцями вона чекала на приїзд представника керівного осередку зі Львова, який і мав розподілити обов’язки між патріотами. Владислав Дзядур, один із приятелів Стефанії, часто бував у Львові й одного разу привіз листівки, зміст котрих підбадьорив патріотів, які з нетерпінням прагнули приступити до реальних дій.

Під час однієї з бесід, що зазвичай відбувалися у квартирі Броніслава Монковського, Стефанія поцікавилася у Владислава Дзядура, яке завдання отримає саме вона. Він відповів, що, швидше за все, їй доведеться знайомитися з радянськими офіцерами й вербувати їх для отримання відомостей про кількість, структуру та чисельність радянського гарнізону, розташованого в Дубно. На цьому припущенні згодом енкаведисти побудували увесь слідчий процес у справі арештованої Стефанії Курцвайль, вимагаючи від неї зізнатися, кого саме вона завербувала до підпільної організації та яку інформацію передала керівництву. Окрім цього, під час арешту, який відбувся 31 березня 1940 р., працівники Особливого відділу НКВС 5-ї армії вилучили в неї щоденник, що підтверджував глибокі патріотичні почуття Стефанії та цілковите несприйняття ідеології комунізму. Його долучили до справи як речовий доказ.

Спочатку процес дізнання відбувався у рівненській в’язниці. На багатогодинних допитах жінка не признавала своєї провини. Так, вона вела розмови про відновлення Польщі, знала про існування польського підпілля, читала листівки, врешті мала романтичні стосунки зі старшим лейтенантом Червоної армії В. Литвином, із яким планувала одружитися, однак жодних дій спрямованих на повалення радянської влади не чинила. Згодом арештантку, разом з іншими дубнівчанами, було переведено до Києва, де слідчі з новим ентузіазмом взялися розслідувати діяльність підпільної організації. Крапкою у справі Стефанії Курцвайль став вирок Військового трибуналу Київського особливого військового округу від 12 грудня 1940 р., за яким її засудили до вищої міри покарання – розстрілу. Страту здійснено 26 березня 1941 р. у Києві.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

Фрагменти щоденника Стефанії Курцвайль

Щоденник, котрий Стефанія Курцвайль писала польською мовою, на жаль, не зберігся в її кримінальній справі. Тетяна Самсонюк опрацювала його переклад, котрий здійснили функціонери НКВС. Ми пропонуємо Вашій увазі витяг із цього документа та наш переклад польською.

17 вересня (1939 р. – авт.)

…Нема порятунку. Росія йде звільняти своїх братів українців і білорусів із-під панування польських панів. Більшовицькі війська перейшли вже кордон і скоро будуть у Дубно. «Благородні» дії в такий відповідальний момент, правда? Та допомога чи, іншими словами, захоплення закриває останній кут нашої боротьби. Кінець. Що відбулося! Що відбулося! За 18 днів так знищити державу, так насильно роздавити.

…Нечисленна кількість танків, артилерії та червоноармійців пройшла через Дубно. Як же я можу їх поважати за це. Мама ледве стримує мене, щоб я не влаштувала їм зустрічі з овацією. О, якби не вона, я напевно опинилася б уже в землі, але, швидше за все, під стінкою. Яка я була щаслива, коли могла лише побоюватися нальотів і бомбардувань зі сторони Адольфа (Гітлера – авт.). На сьогодні все втрачено. Щасливий лише той, хто не живе. Іноді мені здається, що я втрачаю глузд. «Дивно» виглядає «червоний» (прапор – авт.) на замку.

21 вересня

…Говорив мені один «товарищ», що вони заберуть тільки те, що їм потрібно, а на іншій частині поляки можуть створити собі державу із соціалістичним устроєм. Якби так було, то пішла б, побігла б хоч на край світу, лише б тільки бути на польській землі.

28 вересня

Сьогодні підписали пакт між СРСР і Німеччиною, за яким встановлюється кордон «старої» Польщі. Розділили, розірвали Польщу й визнали її «неіснуючою». Ха, ха, ха. А Англії і Франції нагадують про припинення війни, тому що це в інтересах усього світу. В іншому випадку відповідальність за продовження війни повністю лягає на них. (…) Чи беруть вони до уваги, яку незалежність роблять, забираючи свободу в кожного, хто її так любив, але, на жаль, недооцінив скарбів, які мав.

3 жовтня

Поки будемо існувати, хоч не фактично, а в серцях і душах наших, щоб в кінці-кінців пережити і перемогти…

25 жовтня

Ми не прийняли допомоги совєтів, оскільки не хотіли робити жодних поступок із нашого боку. За це ми понесли великі втрати…

Адам каже, що все-таки ідея комунізму прекрасна. (…) він, у кому тече шляхетська кров, він, який має всі риси справжнього поляка-шляхтича, який вірить у Бога (…), він вихваляє ідеї комунізму. Але ж ми бачили, до чого привела ця ідея, звісно до раю! Комуна в одному народі була б зрозумілою і, можливо, принесла би позитивні результати, але комуна в широкому масштабі ніколи не дасть того, про що мріють її творці…

Однак вірно, що жоден справжній поляк не стане комуністом. Комунізм протирічить тому, що ми так любили…

Мене охопив великий сум. Перед моїми очима безперервно стоїть дикий вид більшовицького параду, а у вухах – звук «інтернаціоналу».

«Jeszcze Polska nie zginęła!»

Те, що Адам визнає ідеї комунізму, викликало в мене поганий настрій. Ціную Юрека за його велику любов до Вітчизни та віру в завоювання незалежності. Мені здається, що я можу переконати людину. Це пояснюється великою ненавистю до «товарищей». Рай, який приніс комунізм, це пекло. Наша польська земля не може нести на собі дичину, чорних орлів і зірки.

30 січня (1940 р. – авт.)

СРСР почав війну з Фінляндією. Виграють, як зазвичай, совіти!!! Фінляндія має бути розгромлена за три дні. Припускаю, що тут закралася граматична помилка, оскільки три дні, три місяці, три роки подібні між собою, але війна продовжується й сьогодні.

Із Польщею покінчено. Запроваджують комунізм, ліквідовуючи всі перепони у боротьбі зі старим життям. Замість тижня вводять шестиденку, запроваджують нове управління, на кожному кроці зустрічаються великі черги за нещасною буханкою, яка коштує 2 рублі. Нічого немає цікавого, щоб купити. Та й для чого, якщо «у нас всё есть». Чого нам ще треба для щастя? А те, що голод наближається, так це ж капіталісти і вся «інша сволота» пускають таку «агітацію». Цими днями вийшло розпорядження, що всі перебіжчики з німецької Польщі будуть відправлені на Донбас, чи до якогось там чорта, що рівнозначно смерті.

Прагнути до мети усіма засобами. Вбивати, знущатися, обмовляти, ображати, обманювати в кінці-кінців і перемагати. Ось моя ціль. Ось моє радісне життя. Дайте мені зброю, дайте мені можливість. Я відчуваю, що все зроблю. Відчуваю себе настільки полькою, що не уявляю собі, як би навіть на «тому світі», де громадяни з усієї землі, не бути нею.

Опрацювала Тетяна САМСОНЮК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Юзеф Афент
Статті
Наш черговий нарис присвячено Юзефу Афенту, старшому поліціянту 2-го комісаріату поліції в Рівному, арештованому радянською владою на другий день після її вторгнення на територію Другої Речі Посполитої.
21 вересня 2022
Повернуті із забуття: Єжи Толвінський
Статті
Криміналіст із Рівного Єжи Толвінський – один із багатьох польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. Його 1940 р. засудили до восьми років виправно-трудових таборів за службу в «польсько-панській» поліції.
09 вересня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Слівінський
Статті
Одним із героїв книги «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яку нещодавно видала редакція «Волинського монітора», був Владислав Слівінський. На початку 1941 р. за підпільну антирадянську діяльність його засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.
25 серпня 2022
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022