Прем’єра цього спектаклю в Польщі відбулася 27 березня 1999 р. у Новому театрі в Лодзі. Його з успіхом ставлять досі, він розважає глядачів і смішить до сліз. Закінчення вистави щоразу є загадкою для акторів і глядачів. Актори мусять спиратися на зізнання й запитання свідків, тобто глядачів, відповідно на них реагувати і вести другу частину спектаклю згідно з тим, що скажуть ті, хто сидить у залі.

Коли 25 років тому в Новому театрі в Лодзі відбувся прем’єрний показ комедії «Шалені ножички» Паула Пьортнера, ніхто, мабуть, не припускав, що цей спектакль ставитимуть протягом такого довгого часу в багатьох театрах Польщі.

Дія цієї чудової незвичайної комедії відбувається в перукарському салоні Антонія Гжебінського, який винаймає приміщення у власниці, відомої піаністки Еви Черні. У салоні з Тоні працює Барбара Марковська, яка дружить із Черні. До перукарні того дня приходять іще дружина депутата, клептоманка пані Домбек, а також Едвард Вурцель, торговець антикваріатом, який має роман із Барбарою та оборудки купівлі-продажу з відомою піаністкою.

Того дня Еву Черні вбивають і складається так, що кожен із перукарського салону має мотив, щоб скоїти цей злочин. Інспектор Домінік Ковалевський і його молодий помічник-початківець Міхал Томасяк ведуть слідство, в якому глядачі беруть участь як свідки. Саме питання глядачів, отримані зауваження, свідчення й застороги керують роботою інспектора. Потім звучить вирок і на зап’ястях винуватця закриваються кайданки.

У виставі в Лешні, згідно з голосуванням глядачів-свідків, злочинницею стала Барбара Марковська. Причиною скоєння нею вбивства була зміна тексту заповіту відомої піаністки, яка позбавила її права успадкувати чималий капітал.

Цю виставу можна спокійно переглядати кілька разів, добре розважаючись питаннями, грою акторів, тим, як вони прив’язують до гри місце, в якому ставлять спектакль, актуальні побутові та політичні події.

Глядач-рекордсмен був аж на 16 показах «Шалених ножичок». Нормою є дворазовий похід до театру, щоби пересвідчитися в тому, як зміниться ситуація, коли гратимуть інші актори, як проходитиме слідство і яким буде остаточний вирок, тобто на чиї руки інспектор надягне кайданки.

Виставу з англійської польською мовою переклала Ельжбєта Возняк, музичний супровід написав Даріуш Лапковський. Варто також нагадати, що світова прем’єра вистави відбулася в 1978 р. у Нью-Йорку. Її внесли у Книгу рекордів Гіннеса в номінації спектакль, який найдовше не сходив зі сцени і який не є мюзиклом. Виставу побачили близько 14 млн людей по всій планеті. «Boston Globe», найбільший часопис Бостона й регіону Нова Англія в США, сім разів визнавав її найкращим спектаклем року.

У Лешні в постановці режисера Рафала Шумського зіграли Магдалена Маргулевич, Карина Северин, Адам Адамоніс, Міхал Піруг, Патрик Цибульський і Лукаш Плошайський. Костюми створили Міхал Піруг і Йоанна Цесельська. Під час вистави було помітно, що актори добре розважаються, радіють, що можуть імпровізувати, відповідати на несподівані запитання глядачів і грати далі, спираючись на покази свідків, які сидять у залі.

Зараз цей кримінальний фарс можна подивитися в багатьох містах Польщі, зокрема в театрі «Bagatela» у Кракові та на різних сценах у Варшаві, Ряшеві, Плоцьку, Щецині, Кошалині, Єленій Гурі. Де ти не жив би, «Шалені ножички» можуть дістати тебе гострими лезами.

Текст і фото: Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG