28 серпня 2014 року виповнюється 115 років від дня народження відомого польського ботаніка, палінолога, еколога, біогеографа Стефана Мацка.
Життєвий шлях та наукова діяльність ученого тісно пов’язані з Україною, зокрема з Волинню, Рівненщиною та Поліссям.
Народився Стефан Мацко у с. Жабне Тарновського повіту Краківського воєводства. Після закінчення початкової школи в Тарнові, він протягом 1911-1916 pp. навчався в місцевому реальному училищі. 17-річним юнаком вступив добровольцем до Польських Легіонів і брав участь в італійській кампанії. У червні 1918 р. був поранений, потрапив до полону, а в 1919 р. повернувся до Польщі і служив у Війську Польському.
У 1919 р. Стефан Мацко у Львові здав екстерном екзамени на атестат зрілості та працював учителем початкової школи в с. Кренжоли Мєховського повіту. У 1924-1928 рр. навчався на математично-природничому факультеті Ягелонського університету, потім працював тут асистентом. Під керівництвом професора Владислава Шафера займався науковою діяльністю, вивчаючи азалію понтійську. У 1930 р. здобув науковий ступінь доктора філософії з природничих наук. У 1931 вийшла одна з найважливіших його праць із палінології «Короткий огляд напрямків і методів аналітично-пилкових досліджень».
Із 1932 по 1939 роки Стефан Мацко жив у Луцьку, викладав природничі дисципліни в державному ліцеї та гімназії імені Тадеуша Костюшка. Викладацьку роботу поєднував із науково-дослідною та громадською. Був одним з організаторів Волинського наукового товариства, керівником його наукової ради та природничого відділу Волинського музею. Як делегат Державної ради охорони природи від Волині Мацко постійно проводив природоохоронну роботу в краї. У 1940-1941 pp. учений був науковим співробітником Львівського відділення Академії наук України.
Під час німецької окупації Стефан Мацко перебував на Люблінщині, де виконував обов’язки керуючого млинами спочатку в Грубешові, а пізніше в Замості. Навіть у складні воєнні часи він знаходив можливість вивчати рослинність боліт в околицях Замостя та проводив пилковий аналіз торфових відкладів.
У повоєнні роки переїхав до Вроцлава, де був ад’юнктом у ботанічному саду Вроцлавського університету, а пізніше директором. Із 1947 по 1954 рр. завідував кафедрою екології та географії рослин, у 1951 р. отримав титул професора, а в 1954-1956 рр. Був деканом факультету природничих дисциплін. У 1957 р. Стефан Мацко очолив Комітет охорони природи Вроцлавщини. Був одним із організаторів Корконоського народного парку.
17 квітня 1967 року життя природолюба обірвалося. Його поховали у Вроцлаві. У ботанічному саду Вроцлавського університету на честь дослідника встановили пам’ятний знак.
Унікальна ботанічна колекція, яку Стефан Мацко зібрав і передав до Волинського краєзнавчого музею – результат вивчення флори Волині та Польщі.
Широкою є географія місцевостей, на яких комплектувався гербарій. Збирання рослин тривало з 1925 по 1938 pp. Гербарій складається із 3385 гербарних зразків. До складу колекції входять 60 видів рідкісних рослин, із них 33 види занесені до нового видання Червоної книги України.
«Усі мої наукові ботанічні матеріали, які знаходяться в Луцькому музеї, хай там і лишаються. Думаю, що так буде найкраще, з них, при можливості, скористаються волинські ботаніки» – писав Стефан Мацко у листі до Волинського краєзнавчого музею. І дійсно, його гербарій служить прекрасним методичним посібником для ботаніка-початківця, і як взірець професіоналізму – для досвідченого вченого. Колекція дає можливість простежити за зміною рослинності Волині та Рівненщини під впливом інтенсивної господарської діяльності людини, вивчати географію поширення рідкісних рослин.
Відвідуючи найцікавіші куточки Волинської та Рівненської областей, Стефан Мацко звернув увагу на одну з найгарніших рослин нашої флори – азалію понтійську (рододендрон жовтий). Її батьківщина – гори Кавказу та Малої Азії. Ця рослина, кущі якої сягають висоти 2,5 метрів, має гарні квіти золотисто-жовтого кольору.
Відомо, що ботаніки захопилися дослідженням азалії понтійської з часу, коли в 1795 році її знайшов Діонісій Меклер на околицях села Губкова (тепер Рівненська область). У своїх працях Стефан Мацко подав не тільки географічний аналіз цього виду рослин, а й аналізи біотопний та біології квітки. Він вважав, що ця рослина є неогеновим реліктом, і постійно піклувався про її охорону.
У праці «В справі охорони азалії понтійської на Волині» Стефан Мацко писав: «Прикро бачити, що унікальна в Європі рослина, яка повинна бути предметом особливої опіки культурного суспільства, і в інших країнах є оздобою парків і садів, а у нас на Волині вона є природною окрасою волинських лісів і приречена на знищення через нерозпорядливість компетентних органів, які за це відповідають».
Стефан Мацко зініціював створення перших на Поліссі резерватів для охорони рододендрона жовтого поблизу сіл Карпилівки та Сновидовичів (тепер Рокитнівський район Рівненської області).
У гербарії представлена флора Кременецьких гір, яку вчений ретельно вивчав з метою створення тут ботанічних резерватів і детально описав у праці «Рослинність проектованих резерватів на Волині», що була видана у 1938 році в Луцьку.
Стефан Мацко обґрунтував мережу природно-заповідних об’єктів Волині, включаючи територію сучасних Волинської та Рівненської областей та Кременецького району Тернопільської області (Ochrona przyrody, 1938). Більшість територій, які вчений запропонував охороняти, увійшли до сучасної природно-заповідної мережі. На жаль, до нашого часу не зберігся унікальний липовий ліс, що займав площу понад 2300 га на лівому березі річки Стиру між селами Боремець та Ярославичі в Рівненській області, де Стефан Мацко пропонував створити лісовий резерват. Залишений вченим детальний фітоценотичний опис цього унікального лісового масиву – важливе джерело цінних наукових відомостей про ліси Волинського лісостепу в недалекому минулому.
У монографії «Рослинність межиріччя Стиру, Горині і Случі» (1948-1952 pp.) Стефан Мацко узагальнив результати своїх багаторічних досліджень рослинного покриву Волинської та Рівненської областей. Значний науковий інтерес становлять наведені автором для кожного угрупування флористичні списки та картосхеми поширення рідкісних видів рослин нашого краю.
Людмила ЛАНШИНА
