Луцьк розширює пропозицію туристичних послуг. Через два роки діяльності Центру туристичної інформації та послуг, а також через рік після видання путівника містом, його переклали польською мовою.
Це помітний крок назустріч полякам, котрі охочіше відвідуватимуть Волинь. Мандрівки Україною й надалі популярні в Польщі, проте відсутність дорожньої інфраструктури, готельної та відпочинкової баз, і, передусім, відсутність інформації та популяризації туристичних місць успішно відлякують закордонних гостей.
Ще кілька років тому місто над Стиром не заохочувало поляків до відвідин, мало хто знав про його атракції і навіть про його існування. Не було пропозиції, скерованої на західних туристів, що проявлялося, наприклад, у недостатній кількості карт, путівників, знаків та описів пам’яток. Упродовж останніх двох років ситуація діаметрально змінилася – Луцьк з’явився на туристичній карті України. Окрім видання згаданих путівників, у місті були встановлені таблички з описами важливих пам’яток українською та англійською мовами. Поступ помітний неозброєним оком. У цьому я пересвідчилася «на власній шкірі», відвідуючи місто рік тому і в цьому місяці.
Путівник польською мовою було видано завдяки підтримці Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. Видання викликає бажання скористатися ним: воно кольорове, має естетичний вигляд, наочне і просте у використанні, містить багато практичних вказівок, а також цікавинок, яких не прочитаємо на жодному Інтернет-порталі. Путівника у такій формі має повністю вистачити для польського туриста, проте є аспекти, які варто врахувати, готуючи до друку його друге видання. На цю брошуру я поглянула оком польки, що подорожує, стираючи на момент у голові всі свої знання про Україну та Луцьк.
Що б я змінила або додала? Точно варто подбати про мову, оскільки це візитівка Центру туристичної інформації та послуг. У путівнику міститься кілька орфографічних, стилістичних, фразеологічних і флексійних помилок. Вони не заважають в розумінні тексту, проте викликають щиру усмішку на обличчі. Добре було б, щоб якийсь поляк вичитав та поправив текст.
Окрім цього, добре було би згадати про специфічні звичаї, що панують в Україні. Наприклад, поляки не завжди знають, що не в кожному місті на зупинках висять розклади руху маршруток, або якими є традиційні українські страви. Певні аспекти варто зазначити на початку, зокрема, інформацію про Україну, Волинь і Луцьк, адже багато туристів нічого не знають про ці регіони, тож потрібно описати їх, даючи хоча б найважливішу інформацію. Це допоможе зрозуміти історичний контекст міста та його пам’яток.
У виданні також стала б у пригоді абетка та польсько-український міні-словничок із транскрипцією. Поляки часто побоюються, що їх не зрозуміють, і не хочуть демонструвати своє незнання. Також варто додати номери телефонів полонійних організацій, які діють на Волині. Багато приїжджих хотіли би зустрітися зі своїми земляками або з їхньою допомогою відшукати родинні корені.
Поляки часто займаються історичним туризмом, тобто їздять у місця, важливі для них чи історії країни. Натовпи туристів відвідують Львів, оскільки без проблем знаходять там закутки, що пов’язані з історією Польщі. У Луцьку це дещо складніше зробити, оскільки самому потрібно відшукати подібні об’єкти. Розміщення такої інформації в путівнику і створення самобутнього «польського шляху» точно викликало би велике зацікавлення мандрівників. І йдеться не про схиляння голови перед польськими «панами», а про розширення туристичної пропозиції з комерційною метою. Кілька цих змін плюс добра популяризація Луцька в Польщі точно притягне закордонні туристичні групи і поповнить міський бюджет. Варто спробувати, адже це так близько!
Аґнєшка БОНДЕР
