Енкаведисти арештували працівника воєводського секретаріату в Луцьку Гжегожа Ціховича 2 липня 1940 р. Його звинуватили в участі в контрреволюційній організації.

У постанові на арешт, підписаній оперуповноваженим НКВД Васільєвим, зазначено: «За показами арештованого Каспшицького Ришарда-Діонізія, Ціхович Г. проходить як учасник польської контрреволюційної повстанської організації, яка ставила собі за мету озброєний виступ проти радянської влади і відновлення Польщі в її попередніх кордонах». Затриманого помістили в Луцьку тюрму.

Постанова на арешт Гжегожа Ціховича

З анкети арештованого, заповненої 2 липня, дізнаємося, що Гжегож Владиславович Ціхович народився 6 січня 1905 р. у Варшаві. Його батько був ремісником, працював на взуттєвій фабриці. Гжегож Ціхович мав чотири сестри: Станіславу, 1900 р. н., Владиславу, 1902 р. н., Антоніну, 1911 р. н., та Халіну, 1913 р. н. Із 1928 до 1929 р. служив у Війську Польському; мав вищу незакінчену освіту. На момент арешту проживав у Вишкові (тоді Ківерцівського району), був неодруженим. У графі «Професія, майновий стан» записано: «При колишній Польщі працював секретарем воєводи Волинського воєводства».

Уперше Ціховича допитували 15 липня. Допит, який вели заступник начальника слідчої частини НКВД у Волинській області, капітан Прідорогін і слідчий Веровенко, тривав три з половиною години, з 20:30 до 24:00. На ньому арештованого звинуватили в участі в контрреволюційній повстанській організації, до якої його нібито завербував Ришард Каспшицький (діяв також під іменем Ришард Бурда, приїхав на Волинь із метою розбудови мережі польської підпільної організації Союз збройної боротьби), але Ціхович це заперечив. Після пред’явлення фото Каспшицького-Бурди Ціхович зізнався, що бачив цю людину, але з нею не спілкувався. Слідчі послалися на покази Каспшицького-Бурди, які нібито той дав, але Ціхович продовжував стверджувати, що не вступав до жодної контрреволюційної організації.

На наступному допиті, 24 липня, він продовжував триматися обраної лінії та відкидав усі звинувачення.

До справи Ціховича долучені виписки з протоколів допитів арештованого НКВД Каспшицького від 12 і 20 липня 1940 р. У цих документах він записаний як Діонізій Каспшицький, тобто подане тільки його друге ім’я.

Згідно з протоколами, Каспшицький познайомився із Ціховичем у квітні 1940 р. на квартирі Косацьких, кімнати в будинку яких вони знімали. Там він нібито намовляв Ціховича вступити до підпільної організації і той принципово погодився, проте (цитуємо документ) «від нього не була взята присяга» і «він не був оформлений остаточно».

Зокрема, в протоколі зафіксовані такі покази Каспшицького: «До мого від’їзду до Володимира-Волинського я мав розмову із Ціховичем про те, що у Володимирі-Волинському готується повстання, але на нього мало надії, оскільки члени організації намагаються виїхати в Німеччину через радянсько-німецьку комісію. Була розмова про те, що за таких обставин нам доведеться влаштовувати тільки диверсійні акти, а також окремі збройні виступи в тих районах, які готові, адже по всій Волині не можна зробити повстання через те, що низка районів до цього не готова. Щодо диверсійних актів Ціхович сказав, що за потреби він їх здійснюватиме».

Є у справі також копія протоколу допиту арештованого НКВД Тадеуша Маєвського від 23 серпня 1940 р. Маєвський також приїхав із Варшави для розбудови у Волинському воєводстві підпільного осередку Союзу збройної боротьби. Він засвідчив, що Ціховича ніколи не бачив, але підтвердив, що знає про нього зі слів Каспшицького. Також заявив: «Ми планували послати Ціховича у Володимир-Волинський як одного з керівників, але я Бурді (Каспшицькому) сказав, щоб він прислав Ціховича до мене в Рівне, де я особисто познайомлюся з ним, і якщо він виявиться придатним для організаційної праці, відправлю його у Володимир-Волинський». Проте Ціхович, за словами Маєвського, у Рівне так і не приїхав.

Протокол допиту Маєвського

31 червня 1940 р. енкаведисти провели очну ставку між Каспшицьким і Ціховичем. На жаль, у справі підшита чомусь тільки перша сторінка протоколу. Згідно з цим документом, Діонізій Каспшицький заявив, що він дійсно у квітні зробив спробу вербовки Ціховича. Сторінка закінчується фразою: «Приблизно 15 квітня 1940 р. я розповів йому про те, що приїхав із Варшави з полковником Маєвським для контрреволюційної роботи на Волині, і розповів…»

Невідомо, чи Гжегож Ціхович підтвердив покази Діонізія Каспшицького, але в обвинувальному висновку записано, що «Каспшицький розповів про цілі контрреволюційної організації та запропонував йому вступити до неї, на що Ціхович дав свою згоду. При подальшому обговоренні становища організації Ціхович дав також згоду на здійснення диверсійних актів». Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з протоколом № 39 від 7 квітня 1941 р., Гжегожа Ціховича помістили у виправно-трудовий табір строком на п’ять років, відраховуючи термін від 2 липня 1940 р. Покарання він відбував у Севвостлазі.

Виписка з протоколу з вироком Гжегожу Ціховичу

Останнім документом у справі є довідка, видана 10 вересня 1941 р. Управлінням Північно-східних виправно-трудових таборів у місті Магадан Хабаровського краю (Севвостлаг). Згідно з нею, Гжегож Ціхович після амністії направився до Омська.

Довідка про амністію Гжегожа Ціховича

Із даних, які нам вдалося знайти в мережі, можемо зробити висновок, що Гжегож Ціхович залишив СССР разом з Армією Андерса. Воював в Італії, був відзначений пам’ятним хрестом. Після Другої світової війни отримав громадянство Великої Британії. Помер у 1996 р.  

Додамо, що заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Гжегожа Ціховича реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх