Жителя Луцька Євгенія Шульца совєтські окупанти засудили до п’яти років виправно-трудових таборів. Його виною стало лише те, що він був суддею міського мирового суду.

10 квітня 1940 р. працівники НКВД арештували Євгенія Шульца, колишнього суддю з кримінальних справ Луцького мирового суду. Наступного дня вони провели обшук за місцем проживання Шульца, у квартирі на вулиці Костюшка, 12/2 (нині вулиця Ковельська). Вилучили кількадесят фотографій, 800 злотих, два годинники з білого металу, один золотий годинник 56-ї проби з ланцюжком, два персні, старий бінокль, зіпсований фотоапарат. У протоколі обшуку зафіксовано, що персні й годинники повернули дружині Євгенія, Халіні Шульц. Арештованого помістили в луцьку в’язницю.

З анкети арештованого дізнаємося, що Євгеній Леопольдович Шульц народився в 1886 р. у Коломиї в сім’ї міщан. За походженням він був німцем, але вважав себе поляком. Був одружений із Халіною Христофорівною Шульц, 1901 р. н. Її діяльність в анкеті записана як художниця і вчителька. Дітей у сім’ї Шульців не було. Брат Євгенія, Адам Шульц, 1882 р. н., був, за його словами, художником і проживав у Щецині. Євгеній Шульц не служив, не був судимий. Більше жодних даних в анкеті немає.

Анкета арештованого

Цю прогалину заповнюють дані з протоколу допиту. Зауважимо, що перший допит, як свідчать документи справи, працівники НКВД провели аж через три місяці після арешту, 6 липня 1940 р. Отож, зафіксовано, що Євгеній Шульц мав вищу освіту, після закінчення правничого факультету університету в Чернівцях спочатку працював референтом у Львові, далі – в Кракові, а з 1914 до 1927 р. – референтом із промислових справ у кількох староствах на Тернопільщині. В Луцьку проживав із 1929 р. Спершу був інструктором із промислових справ, з 1931 р. перейшов працювати в суд, у якому з 1936 до 1938 р. був міським суддею. В 1938 р. Євгеній Щульц вийшов на пенсію.

Слідчі встановили, що Шульц працював у міському суді й розглядав кримінальні справи: «Я розбирав злочини і кримінальні справи, як-то: вбивства, крадіжки і справи суто громадянського спрямування». За його словами, йому тільки раз у 1937 р. довелося розбирати політичну справу проти двох комуністів, коли захворів суддя, який мав нею займатися. На запитання «На скільки років ви засудили цих двох комуністів?» підслідний відповів: «За моєї участі суд цих двох комуністів виправдав і їх звільнили з-під варти».

Також Щульц твердив, що з 1938 р. вийшов на пенсію за інвалідністю. На звинувачення, що він розпродував свої речі, щоб утекти за кордон, він заявив, що йому не вистачало грошей на утримання сім’ї й лікування, тож він був змушений продати речі, без яких можна було обійтися. На цьому допит завершили.

Ще один допит відбувся 6 серпня 1940 р. Шульц розповів, які справи розглядав, коли виконував обов’язки референта з промислових справ: «У мої функції входило наступне: притягати до відповідальності за поганий санітарний стан магазина, за побої, за крадіжки, за те, що без дозволу відкривали крамниці, порушували правила перевезення на залізниці, за те, що без дозволу займалися будь-яким ремеслом, тощо». Слідчі намагалися звинуватити Євгенія Шульца в тому, що дані про незаконні дії він збирав від конфідентів, проте обвинувачений сказав, що отримував інформацію від магістрату та поліції.

Врешті у протоколі записали такі слова Шульца: «Я визнаю себе винним в тому, що був референтом і суддею, що накладав покарання на кримінальних злочинців, судив їх, але боротьби з революційним рухом я не вів, адже сам походжу з робочого класу».

Допит 14 серпня був присвячений роботі Шульца в суді. Після переїзду до Луцька він кілька років був інструктором у промисловому відділі у воєводському управлінні, а потім працював практикантом у міському суді. В 1936 р. склав іспити і став суддею.

Одним зі свідків у справі проходив Хайм Шмулевич Бляк, бухгалтер луцької артілі «Фотопраця». Він засвідчив, що знає Шульца з 1937 р., на той момент останній був пенсіонером і ніде не працював. Бляк заявив: «Я чув про те, що Шульц нібито був мировим суддею в Колках. Його часто називали «пан суддя» і в домовій книзі він, здається, записаний як колишній староста. Більше про нього нічого сказати не можу».

Другий свідок, Олександр Іванович Климко, бухгалтер Управління будинками № 5, підтвердив лише той факт, що Шульц працював суддею в Луцьку. «Більше про нього нічого сказати не можу, адже близько знайомим із ним не був», – сказав він.

Тобто, як бачимо, жодних обвинувальних свідчень ці «свідки» не дали. Проте формальність була виконана, і протоколи, в яких насправді немає ніяких вагомих показів, долучили до справи.

Ще під час проведення слідчих дій, а саме 4 серпня 1940 р., Євгенію Шульцу висунули офіційне звинувачення в тому, що «з 1912 до 1927 р. він був референтом промислових справ у старостві і з 1936 до 1938 р. був міським суддею з кримінальних справ у Луцьку, тобто винен у злочині, передбаченому ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР».

Обвинувальний висновок у справі Євгенія Шульца

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з випискою із протоколу № 37 від 7 квітня 1941 р., Євгенія Шульца помістили у виправно-трудовий табір строком на п’ять років, відраховуючи термін від 10 квітня 1940 р.

Ув’язненого відправили в Карлаг.

Виписка з протоколу з вироком Євгенію Шульцу

Заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Євгенія Шульца реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх