У Маневичах офіційно затвердили встановлений науковцями рік заснування селища. Кампанія зі встановлення року заснування Маневич, яка тривала понад рік, завершилася.

Ще на початку 1990-х рр. Маневичі відзначили 100-літній ювілей на основі неперевіреної дати з радянської енциклопедії. Раніше ніхто ніколи не згадував про виникнення селища чи його вік.

Я давно розумів, що офіційна дата заснування Маневич не мала документальних підтверджень і базувалася на неперевірених даних радянської енциклопедії. Невідомо, скільки часу ще тривала б така ситуація, якби хтось надалі не намагався активно просувати сумнівні наративи радянського краєзнавства п’ятдесятирічної давнини. Тоді й прийшло усвідомлення: цьому треба покласти край, дослідити історію виникнення Маневич і встановити справжню дату їх народження.

Публічну дискусію щодо суперечливого питання «коли ж насправді були засновані Маневичі?» я ініціював ще влітку минулого року. Правда, в той час уявлення не було, яким насправді виявиться цей шлях.

Ідею проведення відкритого круглого столу, присвяченого цьому питанню, відразу підтримала Маневицька селищна рада. На підготовку власної версії виникнення містечка, яка спростовувала б офіційну, ми мали понад два місяці. Практично відразу до цього долучився мій співавтор – луцький краєзнавець і генеалог Артур Альошин. Разом ми проробили величезну працю, зібравши й систематизувавши десятки документів, які однозначно стверджували, що Маневичі виникли щонайменше на декаду пізніше.

Патронат над цією ініціативою невдовзі взяло на себе Маневицьке відділення Всеукраїнської ініціативи «Активна громада», активісти якого підтримували всі наші кроки аж до завершення кампанії.

Першою помітною подією цієї дискусії став круглий стіл. Його в листопаді 2024 р. організував відділ культури і туризму Маневицької селищної ради, а начальник відділу Олександр Піддубний, історик за освітою, зумів на ньому професійно справитися з роллю модератора. У дискусії взяли участь краєзнавці, які відстоювали дві різні версії виникнення селища, історики волинських вишів, представники місцевої влади, журналісти та громадськість.

Круглий стіл, проведений 14 листопада 2024 р. Фото: Маневицька селищна рада

Під час дебатів Артур Альошин та я представили версію виникнення Маневич, засновану на аналізі десятків архівних документів. Наші висновки свідчили, що Маневичі як населений пункт виникли лише на початку ХХ ст. – у 1901–1902 рр., а не в 1892 р., як вважали ще з початку 1990-х. Натомість директор Маневицького краєзнавчого музею озвучив офіційну версію виникнення селища, яка не спиралася на жодний історичний документ.

Чудово розуміючи слушність і аргументованість нашого дослідження, ми тоді, однак, почали усвідомлювати, що доводити правду буде непросто, оскільки запрошені експерти з науковими ступенями просто відмовилися обговорювати чи критикувати почуті доповіді й висловлювати свої міркування. Звісно, для нас це було прикрою несподіванкою, адже це питання все ж потребувало фахового обговорення.

«Через активний розвиток історичної науки протягом останніх 100‒150 років навіть найдосвідченіші історики часом використовують якісь усталені попередниками факти без перевірки першоджерел, тим самим вкотре утверджуючи їх. Так вийшло і з Маневичами, коли офіційний рік виникнення селища декілька останніх десятиліть ніким не ставився під сумнів, хоча при першій же перевірці виявилося, що немає жодного документа, який свідчив би про існування наприкінці ХІХ ст. постійного поселення на території сучасних Маневич. Найімовірніше, автор цієї версії просто не розібрався у своєму ж тексті, сприйнявши «1899», тобто рік початку будівництва Києво-Ковельської залізниці, за «1892». Тобто, ймовірно, всі ці роки ми мали справу зі звичайною одруківкою», ‒ розповів Артур Альошин.

Хоча круглий стіл не перетворився на платформу для конструктивного обміну аргументами і фактично не виконав свої завдання, він став поштовхом для нашої тривалої просвітницької кампанії. Вже через два тижні нашу статтю про проблему датування початків Маневич опублікував авторитетний портал «Історична правда» – найбільший незалежний інтернет-ресурс з української історії, де ведуться наукові та публіцистичні дискусії.

Виявилося, що вона стала першим маневицьким матеріалом на сайті, попри те, що в селищі багато років функціонує краєзнавчий музей, який позиціонує себе як науково-дослідницький осередок.

Після проведення круглого столу начальник відділу культури і туризму Маневицької селищної ради звернувся до Інституту історії України НАН України з проханням надати посилання на архівні джерела, за якими можна встановити дату заснування Маневич. З огляду на відсутність таких документів у науковому обігу, Інститут історії України порекомендував замовити відповідне наукове дослідження у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Тим часом наша активна просвітницька робота виглядала досить цікаво й різноманітно: ми організували кілька відкритих лекцій, зокрема й для шкільних учителів історії, низку благодійних пішохідних екскурсій, розробили і провели краєзнавчий квест. У мережі, місцевій та обласній пресі з’явилася серія матеріалів, серед яких – просвітницько-краєзнавчий мініпроєкт «15 фактів про виникнення Маневич».

Краєзнавчий квест перед стартом, 31 травня 2025 р. Фото: Ірина Климук

Благодійна екскурсія до Дня селища, 6 червня 2025 р. Фото: Тетяна Потоцька

Сьогодні відверто можна сказати, що, окрім вдячних слухачів і схвальних відгуків, ми стикнулися й із байдужістю і навіть супротивом. На жаль, ця проблема притаманна багатьом провінційним містечкам: багаторічне панування викривленого бачення власної історії досі дуже позначається на свідомості багатьох волинян.

«Мушу визнати, що, навіть попри великий опір зі сторони Маневицького краєзнавчого музею, працювати над темою було цікаво. Пошук різноманітної кількості джерел, дуже часто доволі неочевидних джерел, був нетривіальною мандрівкою в минуле Маневич. Нам вдалося проаналізувати урядові документи, газетні замітки, церковні відомості, судові справи та багато іншого. Головне, що, окрім дослідження виникнення цього пристанційного містечка, вдалося заглибитися в чималу кількість інших тем, пов’язаних із Маневичами, про що ми будемо продовжувати говорити», ‒ зазначив співавтор дослідження Артур Альошин.

Перемовини з істориками Волинського національного університету імені Лесі Українки щодо замовлення дослідження відбулися в лютому 2025 р. Влітку такий договір між цим закладом вищої освіти та відділом культури і туризму Маневицької селищної ради було укладено, а 10 вересня 2025 р. довгоочікувану історичну довідку передали замовнику.

До речі, університетські історики зізналися, що подібне історичне дослідження щодо виникнення населеного пункту вони вперше провели на замовлення органу місцевого самоврядування. Висновки науковців підтвердили нашу гіпотезу: роком виникнення селища Маневичі варто вважати 1901 р., тобто рік першої писемної згадки про станцію Маневичі. При цьому жодних архівних джерел, які відсилали б до 1892 р., не виявлено.

Тож, на позачерговій 65-й сесії селищної ради, яка відбулася 26 вересня, депутати після бурхливого обговорення й вагання таки затвердили встановлений науковцями рік виникнення Маневич. Відтепер 1901-й фігуруватиме в паспорті громади, його враховуватимуть під час святкувань Днів селища, освітніх чи краєзнавчих подій, а наступного року Маневичі зможуть вдруге відзначити своє 125-річчя, тепер справжнє.

Сесія Маневицької селищної ради, на якій затвердили встановлену дату виникнення Маневич, 26 вересня 2025 р. Фото: Маневицька селищна рада

«Через велику війну інтерес до власної історії в Україні зріс. І йдеться не лише про мешканців великих міст. Звісно, рішення про зміну дати могло бути суто бюрократичним: вирішили, ухвалили і все. Однак під час дискусій, круглих столів, інших подій трапилося щось набагато більше. Маневичани самі глибше зацікавилися своєю історією. Багато людей перестали сприймати історію створення селища як щось нафталіново-радянське, побачили, що вона набагато глибша, цікавіша й не меншовартісна. Ця кампанія дала активістам своєрідний поштовх для проведення інших заходів, як-от інтерактивна виставка «Маневичі ‒ центр світу» або ж краєзнавчо-історичний квест. Маневичани почали цим цікавитися і про це говорити. І це чудово. Адже це вже набагато більше, ніж просто розмови про дату», ‒ наголосила координаторка Маневицького молодіжного простору Юлія Купріянчик.

Ми довели, що спільними зусиллями, спираючись на факти та науку, можна подолати не тільки стереотипи, а навіть усталені міфи, які досі надзвичайно поширені в нашому краєзнавстві. Усі причетні до проведення цієї цікавої кампанії визнали, що приклад Маневич тепер може слугувати багатьом населеним пунктам, які досі намагаються позбавитися від викривлених радянським краєзнавством наративів.

Ця маленька перемога – результат спільних зусиль дослідників, громади і науковців, що повертає нам історичну справедливість та гідне сприйняття власної історії.

Роман Павлюк

Фото надав автор