Кожен, хто вперше опинився на польсько-українському кордоні, підтвердить, що з часів Другої світової війни він майже не змінився.

Це незвичайне вражаюче відчуття дає можливість усвідомити, що без активних дій цей кордон може впродовж однієї ночі стати залізною завісою – і не тільки між Польщею та Україною, але також між місцевими громадами. У 2004 році, коли вперше учасники транскордонних зустрічей в Корчмині-Стаївці йшли розораними прикордонними смугами, а над їхніми головами піднімали колючі дроти, виявилося, що це місце, яке колись так пильно охороняли, може стати відкритим і дружнім в буквальному та переносному значенні. Саме такою є ідея Днів Добросусідства.

У цьому році наші зустрічі відбуваються всьоме. Біля прикордонних стовпів 701, 835, 1055, де на щодень не існують прикордонні переходи, багато відбулося: виступали відомі колективи, відбувалися дебати про потребу співробітництва, творили митці, вручалися Нагороди Польсько-Українського Поєднання, представники різних віросповідань спільно молилися за добросусідство, відбувалися транскордонні ярмарки, ярмарки регіонального мистецтва, зустрічі представників неурядових організацій, представників державних органів влади та органів місцевого самоврядування. У Долгобичові-Угринові, де польська та українська громадськість зустрічалися в 2007 і 2008 році, сьогодні триває будівництво нового прикордонного переходу. Вдалося також надихнути на співпрацю інші місцевості регіону: у гміні Ульхувек, окрім зустрічі в Корчмині, в квітні відбуваються урочистості в Махнувку-Ворохті біля знаку 708, у червні – транскордонне престольне свято в Динісках-Ухнові біля стовпа 675. З 2009 року учасників Європейських Днів Добросусідства приймають Крилів-Кречів.

У цьому році вперше відкрито кордон біля наступного прикордонного знаку – 1055 в Адамчуках-Збереже. Господарі цих територій заслуговують  визнання за рішучість і готовність приєднатися до ідеї розбудови шляхів порозуміння,незважаючи на кордони. Досвід останніх років показує, що від волі і бажання лідерів неурядових організацій і місцевої влади великою мірою залежать партнерські польсько-українські стосунки та будівництво нових переходів. Організаційні зусилля та логістичне заангажування всіх, хто бачать сенс у розбудові мостів дружби між народами, починають приносити плоди.

Хай спільно проведений час сприяє духовному, культурному і економічному розвитку польсько-українського прикордоння.

Стефан БАТРУХ