До редакції «Волинського монітора» звернулися члени клубу «Родло», прохаючи про допомогу в пошуку могили отця Миколая Дружбацького, трагічно загиблого в Луцьку на початку вересня 1939 р. «Попри те, що минуло стільки років, ми не втрачаємо надії», – пише від їхнього імені Казімеж Гловацький, голова «Родла» в Рацібожі.

Як розповідає автор листа, після нападу Німеччини польський уряд був змушений покинути Варшаву. Разом із державними чиновниками зі столиці 7 вересня виїхали священнослужителі Польового ординаріату Війська Польського, серед яких були архієпископ Юзеф Гавліна та його друг і особистий секретар, отець Миколай Дружбацький. Варто пояснити, що священники у війську мали відповідні посади та звання. Архієпископ Юзеф Гавліна був польовим єпископом і мав звання генерала дивізії, а отець Миколай Дружбацький був старшим капеланом і мав звання майора.

Отець Миколай Дружбацький (1895–1939). Джерело: commons.wikimedia.org. CC0 1.0

Шлях евакуації пролягав на схід. Німецькі літаки скидали на колони мирних біженців бомби, на обочинах лежали сотні вбитих. Подолавши важку дорогу, в п’ятницю, 8 вересня, втікачі зупинилися на перепочинок у Луцьку. Урядовців розквартирували містом, а священнослужителів у своєму єпископському палаці прийняв єпископ Адольф-Петро Шельонжек, ординарій Луцький.

До речі, ця будівля збереглася, вона розташована на вулиці Драгоманова, 26. Лучанам вона більше відома як домініканський монастир. Зараз тут міститься духовна семінарія Української православної церкви Московського патріархату.

Субота пройшла більш-менш спокійно, а в неділю німці вже кілька разів бомбардували Луцьк. У понеділок, 11 вересня, вони завдали ще більше ударів. Під час п’ятого авіанальоту, десь близько 16:00, мешканці палацу вибігли надвір. Одна з бомб упала в єпископський сад. Єпископа Гавліну легко поранило у плече й обличчя, а от отцю Дружбацькому, який стояв на два метри ближче до епіцентру вибуху, осколками відірвало ногу та голову.

Останки отця Миколая поховали у вівторок, 12 вересня 1939 р., на місцевому католицькому кладовищі.

Запис про смерть отця Миколая Дружбацького в метричній книзі луцького кафедрального парафіяльного костелу Святих Апостолів Петра і Павла. Документ надав генеалог Артур Альошин

Наступного дня після похорону біженці вирушили в напрямку румунського кордону, який вони перетнули пізно вночі 17 вересня в Кутах. Нагадаємо, що 17 вересня 1939 р. у Польщу вторглися війська СРСР, союзника гітлерівської Німеччини.

На жаль, даних про те, де саме була розташована могила священника Миколая Дружбацького, не збереглося. Насамперед тому, що після закінчення війни багатьох луцьких поляків репатріювали, а в 1970-х роках цвинтар перестав існувати, адже на його місці совєтська влада спорудила Меморіал вічної слави.

«Попри те, що минуло стільки років, ми не втрачаємо надії знайти місце поховання і тлінні останки отця Миколая Дружбацького. Для нас буде цінною будь-яка інформація. Ми розуміємо, що наочних свідків давно немає в живих, але, можливо, в когось збереглися фото цвинтаря чи сімейні перекази», – просить про допомогу автор листа Казімеж Гловацький.

***

Якщо хтось володіє будь-якою інформацією про могилу отця Миколая Дружбацького, просимо надсилати її на редакційну пошту: monitorwolynski@gmail.com.

Редакція «Волинського монітора»

На головному фото: По центру – архієпископ Юзеф Гавліна, справа – отець Миколай Дружбацький. Фото надіслав Казімеж Гловацький