У неділю, 9 лютого, минуло 70 років із дня відходу до вічності пастиря Луцької дієцезії, єпископа Адольфа-Петра Шельонжека. У луцькому соборі Святих Апостолів Петра і Павла – храмі, в якому містилася кафедра владики, волинські католики помолилися в намірі його якнайшвидшої беатифікації.
Єпископ Адольф-Петро Шельонжек правив луцькою церквою з 1925 до 1950 р. Якою була важкість покладеного на новопризначеного ординарія завдання, засвідчать слова князя Януша Радзівілла, котрий сказав при знайомстві з єпископом: «Не знаю, владико, чи мені вас вітати, чи співчувати». Величезна територія дієцезії, нестача храмів, обмаль священників, відсутність церковних структур, атеїстична пропаганда – із такими викликами довелося боротися владиці. Невтомна праця принесла плоди, і з часом релігійне життя в Луцькій дієцезії розквітло. Станом на 1939 р. нараховувалося 325 храмів у 16 деканатах, понад 240 священників, власні семінарія і друкарня, чотири (!) періодичних католицьких видання, освітні і благодійні організації.
Фото з архіву Згромадження сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса
Проте найтяжчі випробування були ще попереду. Під час Другої світової війни єпископ Шельонжек разом зі своїми вірянами пережив першу радянську окупацію і принесені нею репресії, потім нацистську окупацію, Волинську різню і новий прихід совєтів.
На початку січня 1945 р. владику арештували. Приводом стала «антирадянська агітація та зрада Батьківщини», проте справжньою причиною була відмова єпископа покинути свою дієцезію і довірену йому паству. 80-літній в’язень стійко зносив допити і знущання.
Фото зі справи єпископа
Аж через 16 місяців, завдяки старанням американських дипломатів, владику Шельонжека звільнили. Останні роки життя єпископ-вигнанець провів у Замку Бєжгловському поблизу Торуня, де й помер із молитвою на устах 9 лютого 1950 р. об 11.30.
Замок Бєжгловський
Гробниця луцького єпископа у костелі Святого Якова (Торунь)
Нагробна плита єпископа Адольфа Шельонжека, яку привезли до Луцька 18 лютого 2018 р.
До останнього подиху луцький пастир сумував за своєю дієцезією, яку не називав інакше як «моя улюблена наречена» і «кохана Волинь». Про своє життя у Замку Бєжгловському він написав: «Хоч я маю все потрібне і тут мені дуже добре, але я сумую за Волинню. І якби мені хтось сказав «вертайся», негайно би повернувся, навіть до гірших умов та бідності».
Зараз у Римі триває беатифікаційний процес луцького єпископа. Молитву вдячності за його служіння і прохання про беатифікацію луцькі католики возносили на месі під головуванням єпископа Віталія Скомаровського, теперішнього ординарія Луцької дієцезії.
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У ЛУЦЬКУ ПОКАЗАЛИ ВИСТАВУ ПРО ЄПИСКОПА АДОЛЬФА ШЕЛЬОНЖЕКА