«Робота над правдою полягає у її смиренному відкритті такою, якою вона є, в тому, щоб називати злочинця злочинцем, а жертву – жертвою, щоб чесно описати, що і як було», – сказав єпископ-помічник Люблінської архідієцезії Адам Баб під час польової меси в Олиці у 83-ту річницю Волинського злочину.

11 липня на старому католицькому кладовищі в Олиці відбулася польова меса. На ній були присутні віце-прем’єр польського уряду, міністр національної оборони РП Владислав Косіняк-Камиш, представники польського дипломатичного корпусу на чолі з Тимчасовим повіреним у справах Республіки Польща в Україні Пьотром Лукасевичем, заступник міністра культури України Іван Вербицький, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, заступник Олицького міського голови Валентин Павловський, гості з Польщі та представники польських організацій, які діють у Волинській і Рівненській областях, а також місцеві мешканці.

Богослужіння очолив єпископ-помічник Люблінської архідієцезії Адам Баб. Йому співслужили священики Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні на чолі з єпископом Віталієм Скомаровським. Потім панахиду за загиблими відправили священники Православної церкви України на чолі з протоієреєм Тарасом Манелюком, благочинним Цуманського благочиння. На месі був також присутній начальник Служби військового капеланства управління Оперативного командування «Захід», підполковник Олександр Копаниця.

«Молимося за жертв людської ненависті на Волині під час Другої світової війни», – сказав єпископ Віталій Скомаровський, розпочинаючи богослужіння. Він звернув увагу на те, що 11 липня Римо-католицька церква вшановує Святого Бенедикта – покровителя Європи, гаслом якого було «Молись і працюй».

«Зараз ми молимося. Молитва найважливіша для порозуміння наших народів. Молитва і праця. Наприклад, праця, яка продовжиться в Острівках та Волі Островецькій, щоб жертви були гідно поховані», – додав єпископ Віталій Скомаровський.

Тему ексгумації жертв Волинського злочину, гідного поховання жертв, історичної правди та порозуміння між Польщею та Україною порушували всі, хто виступив цього дня з промовами.

«Звернімося до Святого Бенедикта, щоб отримати відповідь, як сьогодні ми, учні Христа, маємо бути місіонерами примирення. Слова «Молись і працюй» – це простий рецепт порядку в людському світі.  Це також простий і дієвий спосіб досягнення миру – цінності, дорогої не лише для бенедиктинської духовності, а й для нас усіх, особливо тут і зараз, на українській землі», – сказав у проповіді єпископ Адам Баб.

Він наголосив, що з миром у серці можна взяти до уваги другу бенедиктинську пораду: «Працюй». На думку священика, це слово нагадує про покликання людини, народу та всього людства підкорювати собі землю: «Можна так жити й працювати на цій землі, щоб на ній було місце для кожної людини й для кожного народу. Можна так працювати, щоб було шанобливе ставлення до прав людей і народів. Ніколи ані насильство, ані тероризм не будуть виправданим шляхом у пошуку простору для розвитку людей і народів».

Єпископ Адам Баб додав, що спільна праця на благо всіх, зокрема спільна праця над тим, щоб кривди та страждання минулого були подолані прощенням і примиренням, можлива.

«Тут не обійтися без сміливої роботи над правдою. Робота над правдою полягає у її смиренному відкритті такою, якою вона є, в тому, щоб називати злочинця злочинцем, а жертву – жертвою, щоб чесно описати, що і як було. Робота над правдою полягає у відновленні справедливості скрізь, де це можливо. Наприклад, шляхом гідного поховання та вшанування пам’яті вбитих», – додав він.

«Ми маємо мати можливість знайти останки жертв і поховати їх. Тільки це і аж це», – наголосив Тимчасовий повірений у справах Республіки Польща в Україні Пьотр Лукасевич.

Міністр оборони Республіки Польща Владислав Косіняк-Камиш зазначив, що в контексті сьогодення дотримання правди, вшанування пам’яті, ексгумації та гідне поховання надзвичайно важливі: «Для нас це не лише історичне питання, а й питання сьогодення».

Під час промови він, зокрема, зазначив: «Ми сьогодні тут, щоб пам’ятати і щоб застерегти, щоб те, що відбулося між польським і українським народами, більше ніколи не повторилося. Я прибув сюди, щоб вшанувати попередні покоління, всіх тих, хто жив тут і втратив життя вночі, у храмі, за родинним столом, так само, як тут, в Олиці, 24 грудня 1943 р.».

Він також закликав Україну та Польщу не потрапляти у смертельну спіраль ненависті, яка приведе наші країни в глухий кут.

«Рік тому я звільнився з армії. І для мене, слова про загиблих чи безвісти зниклих, яких ми не можемо знайти, вартують більше, ніж просто слова. Під час хвилини пам’яті я щодня згадую своїх близьких друзів і посестер, які загинули на цій війні. Як ніхто, я розумію, що таке знайти тіла тих, хто був убитий і не похований згідно з традицією, обрядом, цінностями і любов’ю. Для мене дуже важливо, щоб ми знайшли, ексгумували і гідно поховали тих, хто поліг на цій землі», – наголосив голова Українського інституту національної пам’яті України Олександр Альфьоров.

«Ми спільно підтверджуємо наші наміри і нашу роботу з пошуків та ексгумацій всіх тих людей, які були вбиті і чиїх місць поховання ми не знаємо», – запевнив заступник міністра культури України Іван Вербицький.

Текст і фото: Наталя Денисюк