Повернуті із забуття: Мечислав Квятковський
Статті

Наш черговий нарис продовжує тему репресованих польських військовослужбовців, які в 1939 р. потрапили в радянський полон і перебували у трудових таборах на території сучасної Рівненської області.  

Мечислав Квятковський, син Петра, народився в 1913 р. і мешкав у місті Вільнюс, пров. Комінья, буд. 16 кв. 1. Батько, Петро Квятковський (прибл. 1890 р. народження), працював будівельником-пічником. Сестри Ядвіга, Олена, Стефанія, Ганна і Станіслава та брат Іван (візник за професією) теж мешкали у Вільнюсі.


Упродовж 1920–1927 рр. Мечислав опановував шкільну освіту. Взнаки давався непосидливий характер хлопця, через який йому довелося два роки залишатися в одному класі. Після закінчення навчання влаштувався працювати в редакцію однієї з місцевих газет рознощиком преси. У 1930 р. юнак вирішив працювати на будівництві, щоб допомагати батьку, проте робота чорноробочого була йому не надто до душі. У 1933 р. Мечислав починає працювати візником на братових конях. До цієї ж праці хлопець повернувся й після військової служби, яка тривала з 1935 до 1937 р.


Через свою запальну вдачу він тричі за п’ять років потрапляв на лаву підсудних: у 1933 р. за сварку з поліцейським два тижні провів у в’язниці, ще два тижні ув’язнення отримав у 1935 р. за невиконання наказу під час проходження військової служби, в 1938 р. був засуджений до трьох років умовно за те, що своїм фаетоном розбив машину генерала Домб-Бернацького.


У вересні 1939 р. у зв’язку з початком німецько-польської війни Мечислава мобілізували до Війська Польського. Разом зі своїм військовим підрозділом він відправився з Вільнюса до Львова. Упродовж кількаденної передислокації військова частина двічі піддавалася бомбардуванню німецької авіації. У місті Буськ військовослужбовці потрапили в полон до Червоної армії. Як стверджував М. Квятковський, військовополонених відразу було розсортовано – рядових відправлено до Шепетівки, а офіцерів вивезено в невідомому напрямку. На сьогодні достеменно відома доля офіцерського складу польської армії, який потрапив у радянський полон. Кваліфікувавши цю категорію в’язнів як головне знаряддя «буржуазної польської держави», Й. Сталін підтримав пропозицію Л. Берії застосувати вищу міру покарання до офіцерів, поліцейських, жандармів та ін., що перебували в Козельському, Старобільському та Осташківському таборах військовополонених, підписавши відповідний наказ. На момент здійснення «операції по їх розвантаженню» в квітні 1940 р. у спецтаборах знаходилося 14 тис. 857 осіб.


Із 22 жовтня 1939 р. М. Квятковський перебував у табірному пункті «Сапожин». Попри неабияку працьовитість, підтверджену адміністрацією табору, і виконання понад 100 % норм виробітку, бранець не міг опанувати свою вдачу. І тут його тричі арештовували за порушення внутрішнього розпорядку. Особливо вороже бранець реагував на радянську пропаганду, яку здійснювали протягом годин політінформації. Під час таких зустрічей в’язні були змушені регулярно читати радянську пресу, зокрема газету «Під прапором Леніна». Це видання друкувалося польською мовою та було заповнене неправдивими відомостями стосовно процвітання радянської держави й відвертою брехнею щодо війська та уряду Польщі. Саме це й обурювало Мечислава, який був патріотом своєї держави. Всю провину за своє нелегке становище, як і його побратими, чоловік покладав на українців, які, на його думку, зрадили Польщу. Він неодноразово стверджував: «Через українців ми пропадаємо в полоні, вони нас зустрічали в лісах і затримували!» Одного разу зопалу Мечислав сказав: «Я не хочу бути під совєтами, бути товаріщем, якщо Червона армія буде в Литві, то виїду куди-небудь закордон, скоріш за все до Румунії, і буду закордонним паном».


Для спецконтролю табірних пунктів табору НКВС № 1, штаб якого розміщувався в Рівному, був створений Особливий відділ (ОВ) НКВС. На чолі відділу став лейтенант держбезпеки Кравець. Першочерговим завданням ОВ НКВС було налагодження сітки інформаторів, які мали з’ясовувати всі достовірні відомості стосовно військовополонених. До числа інформаторів потрапляли як полонені поляки, так і вільнонаймані робітники, яким часто доводилося спілкуватися з бранцями. Тож сформована в 1939–1940 рр. структура інформаторів і агентів НКВС швидкими темпами розросталася і в табірних пунктах, не став винятком і пункт «Сапожин». Про розмови М. Квятковського швидко стало відомо адміністрації табірного пункту. Крім того, військовополонений не приховував своїх намірів здійснити втечу при першій ліпшій нагоді. Як результат, його було арештовано й доправлено у в’язницю НКВС у Рівному. Як і в усіх інших випадках, слідчу справу передали на розгляд судового засідання Воєнного трибуналу Прикордонних військ НКВС Волинської області. У той час звинувачений перебував під вартою у Рівненській в’язниці № 1 НКВС.


Зазвичай такі засідання були виїзними та закритими. Участь у них брали голова – військовий юрист Пилипенко, члени трибуналу – сержанти міліції Горбенко, Брагін, Профатілов та секретар Домашевський. На засідання також викликали свідків, список яких затверджували заздалегідь. Виїзне засідання у справі військовополоненого М. Квятковського відбулося у «ленінському кутку» в приміщенні ОВ НКВС № 1 у Рівному. Вироком військового трибуналу від 7 жовтня 1940 р. «за систематичне проведення серед військовополонених антирадянської агітації у 1940 р.» (ст. 54–10 ч. 1 КК УРСР) останнього засуджено до шести років виправно-трудових таборів.


Постановою Президії Рівненського обласного суду від 29 березня 1989 р. вирок Військового трибуналу від 7 жовтня 1940 р. відмінено, справу припинено через відсутність складу злочину. Подальша доля Мечислава Квятковського невідома.


Тетяна САМСОНЮК

 

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ГУМНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ СТАХУРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЦИПРІЯН ЛІБЕРА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН МАЛІНОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄЖИ ШМИГУЛЯНТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ ШИМАНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОН КНАПІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН ВАГНЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАН СМОЛІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОН МАНЬКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ НЕНДЗІ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ПАЛЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ ЛЕХОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАКСИМІЛІАН СЛИВІНСЬКИЙ

ЩЕ РАЗ ПРО КАРОЛЯ БЄЛЯКОВА

МАРІЯ І КАРОЛЬ БЄЛЯКОВИ. ЗЛИЙ ЖАРТ ДОЛІ…

НЕОПЛАКАНІ ДУШІ ПРОСЯТЬ ПРО ПАМ’ЯТЬ (продовження про Стефанію Курцвайль)

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТЕФАНІЯ КУРЦВАЙЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ПУТРИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ ГОДОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: КАРОЛЬ БЄЛЯКОВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ЗДАНЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕНА БАНЬКОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ГАЄК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022