26 березня на кладовищі в Забжу Біскупіцах ми попрощалися з майором Чеславом Бліхарським, великим сином тернопільської землі, незламним чоловіком, людиною з бронзи, життя якого було настільки багатим, що можна було створити не один фільм про його долю.  

Чеслав Е. Бліхарський народився 5 липня 1918 р. в Тернополі, помер 21 березня 2015 р. у Забжу. Школу закінчив у Тернополі, пізніше навчався на юридичному факультеті в Університеті Яна Казімежа у Львові, далі – війна.

У березні 1940 р. під час спроби потрапити в Угорщину разом із трьома братами був арештований органами НКВС. Опинився в околицях Воркути, де працював на вирубці лісу. У жовтні 1942 р. з огляду на договір Сікорського–Майського потрапляє до новоствореної армії Андерса. У 1942 р. опиняється вже у Великобританії, де проходить навчання для льотних екіпажів, а згодом, у 1943 р., – в Канаді, де у званні сержанта «Royal Air Force» закінчив курс бомбардувальників. Після повернення до Англії був зарахований до 300-ї ескадрильї бомбардувальників «Землі Мазовецької». Брав участь у бомбардуванні Дрездена, Дортмунда, Нюрнберга та Кіля , а також альпійського штабу Гітлера.

Після війни жив у Англії, де завершив навчання в Оксфордському університеті. Вагався, чи повертатися додому, адже знав, як і інші, що до Тернополя повернутися не може. З огляду на це за порадою братів виїхав в Аргентину, згодом – до Уругваю, де будував кар’єру в американській корпорації. Допрацювався навіть до власного маєтку, однак усе це залишив братам та в 1956 р. повернувся до своєї тернопільської коханої, котра вірно чекала на нього упродовж 16 років.

Життя в ПНР не було встелене трояндами, юрист, який володів кількома мовами, не міг знайти роботи, тож зрештою став референтом на шахті. Після переходу в 1978 р. на дострокову пенсію разом із дружиною Казюрою, як він називав її, а також донькою Боженою повернувся до Тернополя і своєї діяльності. Це він започаткував щорічні з’їзди колишніх жителів Землі Тернопільської, під час них закликав збирати та передавати йому пам’ятки й матеріали про Тернопіль. Результатом цього стали десять виданих книжок, присвячених Тернополю, його історії, культурі та людям. У 90-х рр. Чеслав Бліхарський передав свої зібрання Ягеллонській бібліотеці. Для їхнього перевезення знадобилися дві вантажівки. Нині архів сім’ї Бліхарських зберігається, упорядковується та опрацьовується Центром документації незалежної діяльності у Кракові.

Майора поховано з військовими почестями під звуки Мазурки Домбровського та легіонерських пісень. Над могилою пролунав почесний залп.

Для нас, тернополян, розкиданих у всій Польщі, смерть Чеслава Бліхарського – це непоправна втрата, однак ми зберігаємо в пам’яті його заклик не забувати про свою малу Батьківщину і повинні передати цю пам’ять своїм дітям, онукам і правнукам. Аби лиш ми змогли це виконати.

Анна МАДЕЙ,

Клуб тернополян при Товаристві шанувальників Львова та південно-східних кресів (TMLiKPW) у Кракові,
Пьотр ФРИЗ,

Польське культурно-освітнє товариство в Тернополі