Наше гасло: «Go Modern!»
Інтерв'ю

Спільне українсько-польське підприємство «Modern-Expo» впевнено можна назвати флагманом українського бізнесу. Сьогоднішня розмова – з його засновником Петром Пилипюком.  

Валентин Ваколюк: Пане Петре, коли Ви почали займатися підприємницькою діяльністю?


Петро Пилипюк: У 1993–1994 рр., на зламі. Офіційно ми позиціонуємося з 1993 р., коли з’явилася група компаній. Сьогодні можемо говорити вже не про український бізнес чи українсько-польський, а про міжнародний холдинг, групу компаній «Modern-Expo», в основі якої – українсько-польське коріння. Воно бере початки з 1995 р., коли ми познайомилися з моїм партнером. Уже більше 20 років розвиваємо цей бізнес. Із 1997 р. ми були українсько-польським сумісним підприємством. Протягом останніх півтора року стали міжнародним холдингом європейської юрисдикції, адже виросли на той рівень, коли стало питання про залучення зовнішніх інвестицій, фінансування нашого розвитку, а більшість інвесторів хочуть мати справу з компаніями, які мають європейську юрисдикцію.


В. В.: Зараз є холдинг, міжнародні компанії, а згадайте перший свій крок, коли Ви вперше щось організували. Хто Ви за освітою, де народилися?


П. П.: За освітою я вчитель. Народився на Вінниччині в мальовничому селі Вівсяники Козятинського району в родині селян. Батько все життя працював механізатором, трактористом у колгоспі, а моя мама – на пошті, пройшла там всю ієрархію, вкінці очолювала поштове відділення в селі. У мене ще є старший брат. У 1987 р. я закінчив школу, а в 1988 р. вступив на навчання в Луцький педагогічний інститут. Коли закінчив інститут, постало питання, що далі робити, чи йти в школу, чи пробувати свої сили на якомусь іншому поприщі. Тоді була криза, 1993–1994 рр., і в школі вчителі отримували мізерну заробітну плату. Тому я вже тоді почав займатися дрібним підприємництвом. Наприклад, їхав до батьків на вихідні, бачив, що там продають французькі парфуми в нашому сільському магазині, але їх не купують, бо дорого, а в Луцьку на них був дефіцит. І все. Це було просто.


В. В.: Це була «забава у бізнес» чи жорстока життєва необхідність?


П. П.: Село кінця 80-х – початку 90-х рр. було бідним. Я розумів із першого курсу, що потрібно думати, як заробляти гроші на своє життя, тому після закінчення першого курсу поїхав у будівельний загін у Казахстані. А потім відкрилися нові можливості, мої знайомі почали їздити в Югославію, Польщу й мене взяли до Югославії. Це були переломні 1889–1990 рр., коли відкрилися кордони, я тоді здобув певний досвід, який допоміг мені в майбутньому.


В. В.: Коли Ви почали їздити за кордон, зокрема й до Польщі, як тоді відчули себе в тому просторі?


П. П.: Польща для мене відкрилася в 1994–1995 рр. У цій країні тоді проходили складні процеси, з кінця 80-х рр. будували нове суспільство. Потім ми почали купувати торгове обладнання в Польщі, завозили його в Україну, так я познайомився зі своїм партнером. Я бачив, як Польща змінювалася крок за кроком. Так, це був довгий процес. Пам’ятаю реформи Бальцеровича, коли дали можливість малому бізнесу розвиватися, потім – середньому, і виросли. Що в нас відбулося в Україні? На жаль, ми пішли трошки в іншу сторону або й просто нікуди не пішли – ми стали й стояли на місці, чекали, що до нас хтось прийде.


В. В.: Це були дуже тяжкі часи становлення. Доводилося давати хабарі?


П. П.: Корупція – це питання двостороннє. Якщо говорити про бізнес, то ми від початку ставили за мету збудувати компанію, яка буде мати майбутнє. У 1995 р. ми почали працювати з Боґданом Лукасіком і в 1997 р. створили сумісне підприємство. Ми відразу вирішили, що будемо робимо все правильно. Розуміли, якщо будеш порушувати закон, то й відповідатимеш перед системою.


В. В.: Польський партнер розумів українську специфіку?


П. П.: Польський партнер, Боґдан Лукасік із Любліна, – людина, яка має світлий погляд і стратегічне мислення. Коли ми познайомилися, то одразу зрозуміли, що в нас є багато спільного. Він запропонував створити компанію, яка буде займатися виробництвом в Україні. Ми дивилися в майбутнє, хотіли започаткувати компанію з власним виробництвом. У той час багато хто сумнівався, чи з Україною взагалі можна мати справу, а він був впевнений, що майбутнє тут. Напевно, в бізнесі не настільки важливо вибрати бізнес-стратегію чи вид діяльності, наскільки важливо вибрати партнерів. Я розумів, що для мене польський партнер – це людина, яка має європейський досвід. Нас об’єднали спільні цінності, в основі яких – чесність, порядність, взаємодовіра і т. д.


В. В.: Зараз, після стількох років діяльності на міжнародному рівні, Ви відчуваєте себе народним дипломатом?


П. П.: Ми вийшли на міжнародний рівень, коли створили спільне підприємство, і тоді вже змогли щось продавати в Польщу. Ми ж в один день завод не збудували, це був поступовий процес, ми поступово росли до компанії, яка вийшла за ринки України, перейшла на ринки Східної та Центральної Європи. І все частіше до нас почали приїжджати представники з інших країн, наприклад, із Німеччини чи Франції. Коли вони приїжджали в Україну, ми показували їм наше підприємство. Я знав, що перше враження можна створити тільки один раз, і ми створювали позитивне враження. Після того, як закордонні представники поверталися до себе, я був переконаний у тому, що вони їдуть з іншою думкою про Україну.


В. В.: Маєте спільне бачення з Вашим польським партнером?


П. П.: Мені пощастило знайти партнера, який розділяє наші цінності. Так, у таку важку для України хвилину ми також не залишилися осторонь. Ми почали велику благодійну роботу зі створення фонду «Волинь – 2014», який за короткий проміжок часу зміг зібрати 7 млн грн готівкою, які пішли на потреби переселенців, бійців, поранених. Партнер із Польщі не стояв осторонь, він сказав, що сьогодні той час, коли ми або відстоїмо Україну, або втратимо її. Тому він багато зробив для того, щоб ми могли направити кошти. Боґдан сам веде сьогодні активну діяльність у Любліні зі збору коштів для постраждалих, реалізовує ряд програм щодо закупівлі медичного обладнання. Так, у Любліні організовано проект «Разом з Україною», у рамках якого збирають кошти та необхідні речі для переселенців. Я вважаю, що це є справжнім прикладом народної дипломатії.


В. В.: Ви поширюєте інформацію про свою активну благодійну діяльність?


П. П.: Про нашу благодійну ініціативу не так багато чути, адже ми розцінюємо її не як політичний проект. Ми ставили за мету працювати для нужденних, у важку хвилину підставити плече солдатам, постраждалим, навіть і всій країні. Можна зайти на наш сайт і побачити, наскільки масштабну та серйозну справу ми робимо, що вже зробили. Є такий спецпідрозділ «Світязь», який двічі був у зоні бойових дій, двічі звідти повертався героєм, але ніхто не знає, що його взували-вдягали, купували техніку за рахунок нашого фонду. Ми їм надали 5 автомобілів, 2 з них – броньовані. Про це треба повідомляти, тим більше, якщо ми говоримо про це в аспекті українсько-польських відносин. Багато є зараз порожніх розмов, безкінечних порад, що і як робити, але не всі розуміють, що у цей важкий момент потрібні не поради чи співчуття, а конкретні дії. Сьогодні Україні одного співчуття замало.


В. В.: Ви в бізнесі пройшли досить довгий шлях. Як би Ви оцінили політичні етапи незалежної України – етапи Кравчука, Кучми, Ющенка та Януковича?


П. П.: Наш бізнес зростав разом із незалежністю, розвивався в періоди правління різних президентів. У цей час країна теж змінювалася. Мені здається, що Україна, попри різну критику, все ж таки розвивалася. Можемо говорити про те, що змінилося декілька поколінь, змінилася свідомість. Під час правління кожного президента ми завжди працювали на перспективу. Наш вибір – жити за законом, чесно сплачувати податки. Те, що в Україні неможливо чесно вести бізнес і сплачувати податки державі, – міф. Україна не є найгіршою країною у Європі з огляду на податкову систему, у нас одні з найнижчих податків. Інша справа, що не всі працюють у рівних умовах, і хтось платить податки, а хтось ні й видає зарплати в конвертах.


В. В.: Що Петро Пилипюк змінив би в Україні сьогодні?


П. П.: По-перше, нам потрібний мир. Це питання найзлободенніше. Потрібно відновити довіру до влади. Державні інституції мають виконувати свої прямі обов’язки, а не гратися в політику. Треба створити також бізнес-клімат – є закони, забезпечте їх точне виконання всіма, без жодних винятків. Всі мають бути рівними перед законом. Мають відповідно працювати всі гілки влади – законодавча, виконавча й судова. Щоб відновилася довіра до держави, владі самій потрібно почати жити за правилами. Потрібно починати працювати.


В. В.: Як Ви вважаєте, умови праці на підприємствах змінюють людей?


П. П.: Я вірю в те, що кожна людина приходить у цей світ із місією зробити його кращим. Просто не кожен бачить перед собою цю місію чи усвідомлює її. Ми хочемо бути лідерами у своїй справі, тому намагаємося розуміти людей, створювати умови для того, щоб вони почували себе впевненіше. Чи змінюються люди, коли приходять у «Modern-Expo»? Я думаю, що на всі 100 %. Люди, які приходять у нашу компанію, повністю розділяють наші цінності, думають, як можна досягнути успіху, як потрібно розвиватися, що для цього треба зробити. Наша компанія унікальна ще чим, що ми маємо заводи, філії не тільки в Україні, а й в інших країнах світу (наприклад, Франції, Польщі, Німеччині, Росії, ОАЕ, Білорусі). Це все відкриває великі можливості нашим працівникам для саморозвитку.


В. В.: Своїм прикладом успішного ведення бізнесу Ви прагнете комусь щось довести?


П. П.: Головна ідея – це довести собі, можливо, й іншим, зокрема нашим сусідам, що в Україні є талановиті люди, які можуть створювати високотехнологічні продукти. Фінанси – це лише індикатор нашого успіху. Зараз до складу «Modern-Expo» входить компанія «Мodern-Engeenering», яка робить високотехнологічні промислові лінії. Мало фірм Європи можуть виготовляти такого рівня обладнання. «Мodern-Engeenering» робить унікальні речі. Це говорить про те, що Україна має потенціал.


В. В.: Ваше життєве кредо.


П. П.: Залишатися завжди людиною за будь-яких обставин.


В. В.: Ким Ви почуваєтеся насправді?


П. П.: Я великий мрійник із дуже великою підтримкою членів колективу, які вірять у мої мрії.


В. В.: Ви щаслива людина?
П. П.: Я абсолютно в цьому переконаний. У мене гарна сім’я, гарна робота, хороші колеги. Я пишаюся тим, що виріс в Україні, що б там не говорили. Дуже велика мотивація жити та змінювати життя на краще, собі, моїм працівникам.


В. В.: Якого суспільного класу бракує Україні?


П. П.: Бракує середнього класу – самодостатніх громадян, які можуть дати раду собі самі. Цей середній клас розшириться лише тоді, коли в Україні відбудуться реальні зміни, коли в Україні буде розвиватися бізнес у будь-якому вигляді. Потрібно виконувати закони та не заважати іншим щось робити.


В. В.: Вважаєте, що маєте ворогів?


П. П.: Я не думаю, що я багатьом подобаюся. Є люди, які напевне розчаровані в мені чи втратили роботу через мою принциповість. Наша компанія органічно розвивалася, ми ніколи нікого не обманювали. В бізнесі найдорожче – репутація, ми дорожимо нашою репутацією, тому не створювали прецедентів, коли могли б у нас з’явитися вороги.


В. В.: Яким бачите майбутнє України?


П. П.: Сьогодні Україна, можливо, в найближчому майбутньому, – найбільш перспективний ринок для інвестицій. Повірте моєму досвіду з призми керівника міжнародного холдингу, який пройшов від початків до створення міжнародної організації, що Україна зараз – найбільш перспективний ринок. І сьогодні той, хто буде довго думати варто чи не варто інвестувати, як завжди, залишиться позаду.


В. В.: Потрібно шукати інвесторів?


П. П.: Потрібно почати їздити та спілкуватися з різними людьми. Сьогодні почали робити бізнес-форуми, це добре, але потрібно запрошувати на них потенційних партнерів із різних країн. Я завжди був налаштований популяризувати Україну, Волинь. Ми можемо показати, що в Україні можна працювати, можна заробляти гроші. Якщо хтось шукає, він обов’язково знайде, треба лише налаштуватися на це.


В. В.: Ви сповідуєте цінності своєї компанії, пропонуєте їх іншим?


П. П.: Сьогоднішнє наше гасло: «Go Modern!» – ставай сучасним. У нас чітка мета – створювати якісне торгівельне обладнання для успішної реалізації ідей та проектів наших партнерів, досягати світового лідерства, використовуючи інтелектуальний потенціал та досвід професіоналів. Я впевнений, що в нас люди мають й інтелектуальний потенціал, і досвід, і колосальні можливості. Якщо ми зможемо людей об’єднати, переконати, що є вартісна ідея, повести за собою, люди все зроблять. Тільки треба бути до цих людей чесними, як до себе.

 

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

 

 

 

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026