1-6 жовтня 2013 року Люблін став неформальним центром Східної Європи у зв’язку з проведенням у ці дні Конгресу ініціатив Східної Європи. Місто заполонили гості з України, Білорусі, Грузії, Молдови, Франції, Вірменії, Росії, Чехії, Боснії і Герцеговини та інших країн.

Головна спортивна споруда Волині пережила і руйнування в роки війни, і відбудову після неї, і не одну реконструкцію та модернізацію. Щоразу після зміни влади мінялася також її назва. 24 вересня 2013 року виповнилося 80 років з дня відкриття луцького стадіону «Авангард».

У Рівному урочисто пройшов шістнадцятий Тиждень польської культури. Відбулося також святкування 20-ї річниці діяльності Товариства польської культури ім. Владислава Реймонта.

24-25 вересня 2013 року в будинку Сенату Республіки Польща відбулася конференція «Польські ЗМІ на Сході». Цю зустріч організували сенатська Комісія з питань еміграції та зв’язку з поляками за кордоном у співпраці з Фондом «Свобода і демократія» та Студіум Східної Європи Варшавського університету. У конференції, в ході якої продовжили обговорювати тематику, що піднімалась у травні цього року, взяли участь видавці та редактори польських ЗМІ з України, Білорусі, Литви та Латвії.

Такі слова можна було почути від багатьох глядачів, що невтомно відвідували чи не всі вистави Міжнародного фестивалю аматорських театрів «Мандрівний вішак».

Роль і значення асоціації України з ЄС, надії і побоювання, пов’язані з цим процесом, роль мас-медіа і місцевої влади стали однією з основних тем зустрічі консулів із представниками ЗМІ.

Можна тільки подякувати ініціаторам проведення Міжнародного фестивалю аматорських театрів «Мандрівний вішак» за вересневий острівець доброго інтелігентного смаку та інтелектуального комфорту в морі луцького традиційного фольклору. У нашій редакції «спеціальний» гість – Руслана Порицька, «гармидерівка», ідейний натхненник та співорганізатор цієї знакової для театрального Луцька події.

До Луцька я їхала з певним острахом, чи зумію жити в іншій країні, але також з великим оптимізмом, тому що належу до людей, які не можуть довго всидіти на місці. Я провела тут три тижні і вважаю, що цього часу було достатньо для знайомства з містом, його жителями і традиціями. Кілька ситуацій мене розчарувало, кілька захопило, однак я точно знаю, що найбільшою перевагою мого перебування в Луцьку були… люди!