На цвинтарі в Ігровиці поховані поляки та українці, чиї родини давно вже тут не живуть. Зруйновані надмогильні плити та заросле хащами кущів кладовище раніше викликали враження, що про цей шматок святої землі забули.

До пам’ятника, встановленого жертвам злочину, здійсненого в 1944 р., складно було навіть дістатися.

З ініціативи Здзіслава Бяловонса, Яна Нітки та групи колишніх жителів Ігровиці, за фінансової підтримки фундації «Допомога полякам на Сході», Генерального консульства РП у Луцьку та завдяки великій допомозі голови Польського культурно-освітнього товариства Тернопільщини Петра Фриза й пароха парафії Божого Милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі в Тернополі Анджея Маліга в організації робіт некрополь упорядкували, відновили багато надгробків та проклали стежку до пам’ятника. Зі сторони польової дороги кладовище обгородили бордюрами. Роботи тут ще вдосталь, але обсяг зробленого викликає повагу. Після виконання частини робіт, покликаних зберегти пам’ять, тут провели спільну молитву.

14 вересня на сільському кладовищі в Ігровиці відбулося богослужіння, яке здійснив ксьондз Юзеф Павлічек, генеральний вікарій Львівської архідієцезії. На спільну молитву для вшанування 75-річної річниці злочину, вчиненого в Ігровиці напередодні католицького Різдва в грудні 1944 р., із Польщі приїхала група колишніх жителів села та їхні сім’ї. Біля пам’ятника поклали квіти консул РП у Луцьку Пьотр Матусяк, директор департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігор Кульчицький, керівник відділу охорони культурної спадщини цього департаменту Ярослав Пелехатий, а також голова Польського культурно-освітнього товариства Тернопільської області Петро Фриз.

У промовах прибулих на спільну молитву з’явилася рефлексія, яку можна описати словами Святого Йоана Павла ІІ, сказаними у Львові: «Нехай надане й отримане прощення розіллється корисним бальзамом у кожному серці. Нехай завдяки очищенню національної пам’яті кожен буде готовий поставити те, що об’єднує, вище від того, що розділяє. Щоб ми разом могли будувати майбутнє на основі взаємоповаги, братньої співпраці та справжньої солідарності».

Текст і фото: Маріанна СЕРОКА,
учителька, скерована до Тернополя організацією ORPEG