Відлік історії музею ведеться, зазвичай, від його заснування. Проте жодний музейний заклад не виникав на порожньому місці: йому передувала музейна збірка. Період збору експонатів і формування колекції нерідко вимірюється кількома поколіннями.
Художній музей у Тернополі відкрили 1 травня 1991 р. на базі картинної галереї Тернопільського краєзнавчого музею зі штатом у 19 осіб (нині 22). Новому музею надали приміщення колишньої картинної галереї на вулиці Соломії Крушельницької, 1. Краєзнавчий музей передав новому закладу 552 твори образотворчого мистецтва.
9 серпня 1991 р. влаштовано першу виставку, а в жовтні відкрито постійну експозицію творів українського і зарубіжного мистецтва. Із невеликими змінами та доповненням вона збереглася до сьогодні.
Новостворений музей планували розмістити в пам’ятці архітектури – Старому замку над Тернопільським ставом. Розробкою документації на реконструкцію замку займався Вільнюський проектний інститут (Литва). Школа греко-римської боротьби із замку мала перейти до спортивного комплексу на масиві «Сонячний». Проектна документація була підготовлена, однак коштів на реалізацію не виявилося, тому обидва заклади досі залишаються в старих приміщеннях.
Художній музей у Тернополі відзначає своє 25-ліття від часу заснування, проте його збірка має давнішу історію. Родовід музейної справи в місті бере свій початок від Регіонального подільського музею, відкритого 13 квітня 1913 р. у чотирьох залах Товариства народних шкіл на вулиці Качали, 1–2. Засновником музею був Станіслав Сороківський – професор Державної вчительської семінарії та голова товариства в 1901–1914 рр. Серед експонатів музею були твори професійного малярства й пластики, зокрема гіпсові копії скульптур Віта Ствоша та Яна Рачки з Кракова. Першій експозиції музею судилося коротке життя. Під час Першої світової війни росіяни пограбували колекцію.
Зруйнований будинок Товариства народних шкіл згодом було відновлено. Його друге відкриття відбулося 9 листопада 1930 р. Тоді ж видано новий путівник музеєм. Музейна збірка складалася з чотирьох розділів: історичного, етнографічного, сучасного мистецтва (художніх промислів) та природничого. Із-поміж експонатів мистецького розділу виділялися колекції медалей і пам’ятних відзнак, скульптури, олійні картини, рисунки, гравюри, акварелі. На Тернопільщині було зібрано значну кількість предметів декоративно-ужиткового мистецтва: гончарні вироби, порцеляну й скло, народний одяг, килими і вишивки, писанки і витинанки. Книгозбірня доктора Людвіка Фінкеля (1858–1930 рр.), що нараховувала 4 000 праць, була розміщена в окремому музейному залі.
У жовтні 1939 р. «совєти» реорганізували Регіональний подільський музей у Тернопільський історико-краєзнавчий музей. Фонди поповнилися творами живопису, скульптури і графіки Західної Європи ХVІІ – початку ХХ ст., які раніше належали відомим польським родам. Зокрема, з галереї палацу графів Потоцьких у селі Поморянах на Львівщині походять портрети «Молодого чоловіка» (після атрибуції – король Польщі Станіслав Лещинський) і коронного гетьмана Миколая Потоцького, картини Петра Брандля «Навчання рахунків» і Юліана Фалата «Повернення з полювання».
Із галереї замку графів Козебродських у селі Кудринцях на Тернопільщині привезено портрети Яна Голеєвського, Стефана Чарнецького, Станіслава Малаховського, близько 20 портретів родини Борх, картини «Натюрморт із птахами і фруктами» Франца Вернера Тамма, «Розп’яття». Всі твори датовано ХVІІІ – поч. ХІХ ст., переважно невідомих авторів.
Приватну галерею живопису Західної Європи ХVIII ст. мали барони фон Добчиц у Заліщиках – власники палацу і парку над Дністром. Із цієї галереї надійшли до краєзнавчого музею картини на біблійні («Юдіф із головою Олоферна», «Знайдення Мойсея») та історичні теми («Батьколюбива римлянка», «Смерть Лукреції»), а також натюрморт «Симфонія». Усі ці полотна нині посідають важливе місце в збірці зарубіжного мистецтва художнього музею.
Краєзнавчий музей відновив свою діяльність у липні 1945 р. З колишніх польських палаців і замків, закритих церков, костелів і монастирів до Тернополя звозили цінні твори образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, друкарства і народних промислів. Таким чином у 1960–1970-х рр. у музейній збірці опинилися унікальні барельєфи Яна Єжи Пінзеля з церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі, статуї Антона Осинського зі Збаразького костелу (всі – сер. XVIII ст.), ілюстровані стародруки XVII–XVIIІ ст., видані в друкарнях Почаївської та Києво-Печерської лавр, Ставропігійського братства у Львові.
Збірка творів образотворчого мистецтва краєзнавчого музею склала основу експозиції картинної галереї, яка діяла в 1978–1986 рр. у колишньому домініканському костелі, а потім у теперішньому павільйоні. Значну допомогу в організації галереї надали провідні музеї України. Тоді Львівська картинна галерея передала твори польських живописців: Юзефа Мегоффера, Єжи Коссака, Владислава Щепаніка. Багато авторських картин і графічних листів подарували мистці – уродженці області, які проживали у Львові. Близько 500 творів живопису повоєнного часу передала Дирекція художніх виставок із Києва.
Через відсутність власного автотранспорту працівники музею не проводять наукових експедицій в області з метою збирання пам’яток декоративно-ужиткового і сакрального мистецтва. Однак у 1995 р. директору установи пощастило привезти два великі образи, «Святе Сімейство» і «Христос в Еммаусі» (обидва 1863 р.), невідомого автора з церкви у селі Кривому біля Скалата (Підволочиський район). Ікони через міжконфесійні непорозуміння викинули – одну на дзвіницю, іншу на церковне горище. Того ж року до музею потрапили вісім ікон біблійного циклу «Створення світу» з церкви у селі Буглові (Ланівецький район). Їх виконано за ілюстраціями Юліуса Шнор фон Каролсфельда.
У червні 2007 р. на горищі прибудови до церкви Різдва Христового в Тернополі під час реконструкції виявлено велику кількість творів сакрального мистецтва і документів, які, очевидно, зберігалися там після зруйнування парафіяльного костелу (1954 р.) і монастирської церкви на Рогатці (1962 р.). За розпорядженням митрополита УАПЦ Мефодія (Кудрякова) церква передала художньому музею 25 скульптур. Серед них були гіпсові фігури (Ісус Христос, Богородиця, ангел) і скульптури з дерева (розп’яття, путті, римо-католицькі святі). «Розп’яття» – унікальний твір невідомого галицького майстра кінця XVII ст., попередника Пінзеля. Дату виконання твору уточнював Борис Возницький, багаторічний директор Львівської галереї мистецтв. Нині скульптура чекає свого реставратора.
Творчість мистців української діаспори представлена картинами Антіна Малюци, Діонізія Шолдри, Володимира Савчака, Володимира Воронюка, Христини Куріци, Емми Андієвської, ліноритами і дереворитами Якова Гніздовського – уродженців Тернопільщини.
Немало творів живопису повернули до життя музейні художники-реставратори. Реставраційну справу в музеї започаткував Діонізій Шолдра (1925–1995 рр.). Першим він відновив портрет «Співачка» Юзефа Мегоффера. Реставровані твори (їх більше 125) збагатили постійну експозицію музею.
Заслуговують уваги 39 графічних листів західноєвропейських авторів XVIIІ–ХІХ ст., які поступили до колишньої картинної галереї від Державного ермітажу в Санкт-Петербурзі. Частина з них перебуває в постійній експозиції, зокрема досконалі офорти та літографії італійських, німецьких, французьких та польських мистців. Чимало листів – це твори репродукційної графіки, що відтворюють живописні картини і монументальні розписи.
Найбільше у музейній збірці творів української графіки. Важливе місце посідають твори художників, які народилися на Тернопільщині, проте працювали у Львові (Олена Кульчицька, Леопольд Левицький, Ярослава Музика, Олекса Шатківський) або за кордоном (Яків Гніздовський, Антін Малюца). Музей має велику колекцію екслібрисів – 6 146.
Збірка малярства Польщі, особливо портрети XVIII–ХХ ст., – одна з найцікавіших у музейній експозиції. Серед них – «Король Польщі Станіслав Лещинський», «Портрет Станіслава Малаховського», портрети родини Голеєвських, подружжя Лозардів. Полотна відомих польських живописців займають окреме місце в залі зарубіжного мистецтва: «Весталка» Франца Лампі, «Повернення з полювання» Юліуша Фалата, «Співачка» Юзефа Мегоффера, «Повстанець» Єжи Коссака, «Шукач перлів» Генрика Вигживальського, «Сільський краєвид» Казімєжа Ольпінського.
Станом на 1 січня 2016 р. основні музейні фонди складалися з 9 030 експонатів. Інформацію про музей можна отримати з каталогів музейної збірки «Живопис. Скульптура» і «Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво», буклета «Тернопільський обласний художній музей» та інших музейних видань.
Ігор ДУДА,
мистецтвознавець, директор Тернопільського обласного художнього музею
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У ЗДОЛБУНОВІ, ЯК У СОПЛІЦОВІ...
