Серпень і вересень – особливі місяці в історії Польщі. У цей період відбулися Варшавське повстання 1944 р., перемога над більшовиками 1920 р., серпневі страйки 1980 р., початок Другої світової війни 1 вересня 1939 р. і прихід совєтів 17 вересня того самого року.

Із сучасної перспективи найважливішою подією, яка стала причиною падіння комунізму і Польської Народної Республіки, видаються серпневі страйки 1980 р., які закінчилися підписанням чотирьох угод. Вони поставили крапку над і після подій 1956, 1968, 1970 i 1976 рр. і показали, що поляки як народ не хочуть більше жити під радянською владою, прагнуть свободи, демократії, достойної роботи та зарплати.

Страйки розпочалися ще в липні 1980 р. Загалом протестували 200 установ – 80 тис. працівників. Їх кількість стала збільшуватися після 4 серпня. Причиною перших страйків було зростання цін на м’ясо, запроваджене першим секретарем Польської об’єднаної робітничої партії Едвардом Гереком. Пізніше робітники розширили свої вимоги, пов’язавши їх із профспілками, політикою та свободами.

Центром страйків стала Гданська корабельня імені Леніна. На чолі Вільних профспілок Узбережжя, утворених у 1978 р., стояли Богдан Борусевич, Лех Валенса, Анджей Гвязда, Анна Валентинович i Кшиштоф Вишковський. Перша угода була підписана 16 серпня, але більшість працівників не були задоволені нею і не відновили роботу. Тоді у Гданську створили Міжзаводський страйковий комітет (МСК) на чолі з Лехом Валенсою, який об’єднав 160 комітетів та висунув 21 страйкову вимогу.

У першому пункті вимог зазначалося: «Визнання вільних профспілок, незалежних від партії та роботодавців, відповідно до Конвенції № 87 Міжнародної організації праці, що стосувалася свободи профспілок, ратифікованої Польською Народною Республікою».

В інших вимогах ішлося про вільні від роботи суботи, трансляцію богослужінь на радіо, збільшення кількості місць у дитячих садках, трирічну оплату відпусток матерям по догляду за дитиною, виплату заробітних плат за час страйку, послаблення цензури, забезпечення свободи слова, скасування репресій за переконання, звільнення політичних в’язнів, працевлаштування робітників, яких звільнили в 1976 р., зниження пенсійного віку для жінок до 55 років і для чоловіків до 60 років, введення талонів на м’ясо та м’ясні вироби, виплату кожному працівникові 2 тис. злотих компенсації за попереднє підвищення цін, підвищення зарплат відповідно до рівня цін та інфляції, покращення умов роботи служби охорони здоров’я, запровадження принципу підбору керівних кадрів на основі відповідних кваліфікацій, а не партійної приналежності, скасування привілеїв для міліції, Служби безпеки, партійного апарату через вирівнювання сімейних надбавок, підвищення добових із 40 до 100 злотих і запровадження доплат за виконання робіт на виїзді, скасування комерційних цін і продажу за валюту в так званому внутрішньому експорті та скорочення часу очікування на отримання квартири.

Під час страйку люди приносили квіти під ворота корабельні, вішали на них портрети Йоана Павла II, священники проводили богослужіння за Вітчизну. Простежувалися солідарність, взаємна підтримка і згуртування людей у протестах проти системи. Пізніше 10 млн осіб стали членами «Солідарності».

64 інтелектуали звернулися до влади з проханням розпочати переговори з МСК: «Ми закликаємо політичну владу та страйкарів стати на шлях переговорів, шлях компромісу», – написали вони. Двоє з них – Броніслав Геремек та Тадеуш Мазовецький, які привезли звернення до Гданської верфі, – приєдналися до комісії експертів, створеної при МСК.

Угоди підписали в чотирьох місцях: 30 серпня – у Щецині, 31 серпня – в Гданську, 3 вересня – в Ястшембє-Здруй i 11 вересня – в Катовіцах. Уряд відреагував на кожну з 21 вимог. З деталями угод можна ознайомитися у протоколах, затверджених і підписаних робітниками та урядом у кожному з міст. Рішенням Генерального секретаря ЮНЕСКО від 16 жовтня 2003 р. стенди з постулатами внесли до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

У цьому місці варто пригадати неофіційний гімн «Солідарності», яка творилася в цей час. Це була композиція Мацея Петшика на текст Кшиштофа Каспшика «Пісенька для дочки». Твір пролунав під час страйку в Гданській верфі, на Опольському пісенному фестивалі в 1981 р., а також у фільмі Анджея Вайди «Людина з заліза». Пісня зворушує і сьогодні, бо розповідає про прості та важливі речі, водночас відображаючи піднесений настрій того часу:

«Зараз не маю часу для тебе, Довго не бачила тебе мати.
Ще трішки почекай, підрости. Розповімо тобі про ці події.
Про ці дні, сповнені надії, сповнені розмов і палких суперечок,
Про ці недоспані ночі, гучні удари наших сердець.
Про цих людей, які відчули, що вони тепер у себе вдома,
Солідарно відстоюють сьогодення і майбуття теж для тебе,
Тож не сумуй і чекай терпляче, коли повернешся в наші обійми в нашому домі,
Який не існував, бо в ньому не було справжнього щастя».

Мацей Петшик «Пісенька для дочки»

Серпневі угоди пришвидшили падіння комунізму в Польщі та її залежності від Радянського Союзу. На шляху до свободи ще чекали воєнний стан, вбивство отця Єжи Попелушка, дуже важкі вісімдесяті роки, але зрештою система розвалилася як в економічному, так і в ідеологічному плані. У 1989 р. закінчилася дія Ялтинських домовленостей і розпочалася перебудова політичного й економічного життя Польщі. Треба відзначити, що завдяки бунту польських робітників i виникненню Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність» незалежність здобули й інші держави.

На жаль, після 1989 р. комуністична система повністю не була знищена, що вплинуло на політичне життя Польщі після початку трансформації і дає про себе знати ще й сьогодні. Однак лозунги робітників із 1980 р. i справжня солідарність суспільства, яка, зокрема, проявилася у вимогах поновити на роботі Анну Валентинович і звільнити політв’язнів, досі залишаються зразком для поляків та інших народів. Можливо, польський народ ніколи не був настільки об’єднаним, як у 1980 р. Нам часто не вистачає цієї взаємної солідарності, міцних зв’язків, доброти та взаєморозуміння.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
Автор фото: Zenon Mirota, ліцензія CC BY-SA 3.0 PL

P. S. 1 Тим, хто хоче дізнатися більше про події польського серпня 1980 р., рекомендуємо передачі III програми Польського радіо.

P. S. 2 «Пісеньку для дочки» можна послухати тут.