Рівному не щастило з костелом: попри те, що поселення відоме з XIII ст., перший кам’яний католицький храм у місті почали будувати лише в 1774 р. Майже 40 років будівництва і маса коштів, які жертвували кілька поколінь князів Любомирських, найбагатшої на той час сім’ї Речі Посполитої, пішли намарне.
Будівництво рівненського костелу завершилося в 1813 р., але того ж року стіни зведеного на мочарах храму почали тріскати. Жодні ремонтні роботи не допомагали, і в 1849 р. курія Луцько-Житомирської дієцезії з огляду на небезпеку заборонила проводити в костелі богослужіння і порекомендувала перенести їх у цвинтарну каплицю.
Майже 10 років місто залишалося без костелу, аж у 1858 р. за будівництво взявся князь Казимир Любомирський. Були залиті нові фундаменти, зведені стіни… Але після Січневого повстання 1863 р. влада заборонила католикам завершувати спорудження храму. Знову віряни були змушені тулитися в маленькій каплиці на кладовищі. Костел добудували лише в 1899 р. Будівлю з червоної цегли в популярному на той час неоготичному стилі консекрував єпископ луцько-житомирський Болеслав Клопотовський. Храм отримав одразу два титули: Народження Пресвятої Діви Марії і Святого Антонія Падуанського. Гарний храм із двома вежами був однією з найкрасивіших споруд Рівного.
Листівка із зображенням костелу Народження Пресвятої Діви Марії і Святого Антонія Падуанського, початок ХХ ст.
Тадеуш-Єжи Стецький у своїй книзі «З бору і степу» писав: «З ікон найдревнішою є ікона Матері Божої, на дереві написана, подарована Яном Чарнокозіцом, гончарем львівським, і його дружиною Розалією, дня 15 листопада 1650 р. вперше панотцем Шимоном Бжеським виставлена у великому вівтарі». Ікона висіла в одному з бічних вівтарів, поверх зображення Богородиці з Дитям на іконі була срібна шата з коронами. Це свідчить про чудотворність образу, але жодних документальних підтверджень щодо цього знайти не вдалося. Ще одна цікавинка: на іконі на золоченому фоні виписана перша строфа древнього польського гімну «Bogurodzica» з нотами.
Храм дуже постраждав під час Першої світової війни. Його реставрація поглинула багато часу та коштів, костел був реконсекрований у 1922 р. єпископом луцьким Ігнатієм Дуб-Дубовським. Ікона під час війни не постраждала. Пережила вона й Другу світову війну, а в 1945 р. її разом з окладом вивіз до Польщі ксьондз Станіслав Сікорський. Священник походив із Плоцької дієцезії, тож забрав образ до свого рідного села Моково біля Влоцлавка. У місцевому храмі ікона перебуває й нині.
Ікона в Моково
Після вивезення поляків у рівненському костелі душпастирював легендарний отець Серафин Кашуба, але в 1956 р. його позбавили священницьких прав. У 1958 р. храм закрила радянська влада. Спочатку в ньому позрізали хрести зі шпилів і забрали дзвони, обдерли фрески і знищили вітражі. Згодом знесли вежі й повністю зруйнували інтер’єри. Зникла епітафія сімейства Любомирських, із підземелля викинули їхні гроби, зокрема Юзефа Любомирського, київського каштеляна, його дружини Людвіки (Сосновської), композитора Казимира Любомирського.
Сучасний вигляд храму
Спочатку в збезчещеному храмі був кінотеатр, а потім його переробили на дім органної музики. Міститься він там і досі. Всі зусилля католиків повернути своє майно залишаються марними: влада Рівного досі не віддала їм незаконно відібраний храм.
Орган
Одна з нечисленних вцілілих деталей первісного інтер’єру костелу
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
МАТІР БОЖА ЛУЦЬКА – ОДНА З ПЕРШИХ КОПІЙ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ В БАЗИЛІЦІ САНТА МАРІЯ МАДЖОРЕ
СТРАЖДАЛЬНА БОГОРОДИЦЯ З НЕВІРКОВА
