Минулого тижня в Рівненському краєзнавчому музеї відбувся круглий стіл на тему «Людські долі в історичних джерелах». Рівненські історики поділилися своїми цікавими дослідженнями, проведеними останнім часом.    

Кожна людська доля, згадана на цій зустрічі, по-своєму неповторна й, на жаль, трагічна. Більшість справ, про які згадувалося, зберігаються в архівному відділі СБУ в Рівненській області. Проте я хочу зосередити увагу на справі № 21521, котра складається з трьох величезних томів. Її розпочали в березні 1940 р., а закінчили в червні 1941 р. Вона розповідає про польський підпільний «Союз збройної боротьби», який діяв і в Рівному після приходу більшовиків у 1939 р. Діячів організації, яких стосуються документи цього кримінального провадження, було загалом 16 осіб.

Казімєж Генріхович Язвінський був власником найбільшого перед війною кінотеатру в Рівному «Новий світ». Колишній офіцер Війська Польського, який брав участь у війні проти більшовиків у 1920 р., Казімєж Язвінський походив із Рівного, його батьки поховані в цьому місті. Він був справжнім патріотом своєї держави та, як вважали більшовицькі комісари, був комендантом рівненського осередку організації «Союз збройної боротьби». Георгій Едуардович Крюгер – військовий осадник, який володів 17 га землі біля Рівного, був членом «Союзу військових осадників». Як і Казімєж Язвінський, був учасником війни з більшовиками 1920 р. Ольгерт Вірбш до приходу більшовиків був власником магазинів у Рівному. Ян Язвінський, у минулому офіцер Війська Польського, володів тютюновими магазинами. Адам Юліанович Вагнер до 17 вересня 1939 р. завідував Рівненським відділом фірми «Зінгер». Фелікс Янович Галас, колишній офіцер Війська Польського, перукар, мав власну перукарню. Юзеф Яницький – підполковник Війська Польського. У його справі згадується про дружину Яніну Яницьку (дівоче прізвище Філіпович), доньку польського шляхтича. Владислав Сливинський – ветеринар, теж у минулому офіцер.

Організація мала таку структуру: комендант – заступник коменданта (він завідував також організаційним відділом) – відділ розвідки – санітарний відділ – відділ постачання та тилового забезпечення. Все Рівне було поділено на чотири дільниці. Залежно від кількості членів дільниці поділялися на ділянки, а ті – на «п’ятірки». Організація була таємною й конспіративною, навіть учасники не повинні були знати один одного. У кожного було своє псевдо. Центр знаходився у Львові. Відділи організації були, зокрема, в Дубні, Острозі, Здолбунові. Одним із пріоритетних завдань організації було збирання даних про дислокації Червоної армії. Їх потім передавали генералові Владиславу Сікорському. Дані стосувалися території від Кременця до Сарн, включно з Дубном, Рівним та Луцьком.

Рівненський «Союз збройної боротьби» проіснував недовго. Невдовзі після приходу більшовиків його виявили, активних членів заарештували. Цікавим моментом у справі є те, що майже в кожного з арештованих вдома знайшли портрет Юзефа Пілсудського, який більшовики, як подано в справі, одразу знищували. Також у справі є текст присяги, який мав проголошувати кожен, хто вступав до організації. Текст збережено російською мовою: «Перед лицом бога всемогущего, матери божей королевы короны польской, кладу свои пальцы на этот крест, как знак муки господней и присягаю твердо стоять на защите чести отечества» (польською: «W obliczu Boga Wszechmogącego i Najświętszej Maryi Panny, Królowej Korony Polskiej kładę swe ręce na ten Święty Krzyż, znak Męki i Zbawienia, i przysięgam być wiernym Ojczyźnie mej, Rzeczypospolitej Polskie, stać nieugięcie na straży Jej honoru…» – ред.).

Трьох учасників процесу, братів Яна та Казімєжа Язвінських і Георгія Крюгера, розстріляли 10 червня 1940 р. у Рівненській в’язниці. Всі інші учасники організації отримали різні терміни ув’язнення. Їх реабілітували вже в часи незалежної України, 30 грудня 1993 р. Сухі слова з постанови про реабілітацію не повернуть розстріляних і засуджених, але, можливо, покажуть, що справедливість таки перемогла: «Раніше справа не переглядалася. Доказів особистої участі кожного, хто проходив по справі № 21521, в насильницьких діях немає. Вина кожного не доведена. Реабілітований».

Ярослав КОВАЛЬЧУК, член Національної спілки краєзнавців України
Фото: golosno.com.ua