«Волинський монітор» нещодавно розповідав про незвичайну долю Романа Гутовського, родину котрого в 1940 р. депортували з Рівного в Сибір. Ми зустрілися з ним у Луцьку 12 листопада 2015 р., а наступного дня він уперше за 75 років відвідав місто, де народився.
Про долю Романа Гутовського читайте тут: «У рідній стороні».
***
Людське щастя інколи складається з малих речей. Роман Гутовський почувався щасливим, побачивши стежину в Рівному, якою, як йому здалося, він ходив ще зі своїм батьком у далекому 1939 р. Він дихав на повні груди. Повітрям свого дитинства. Повітрям, пам’ять про яке людина проносить крізь усе своє життя.
Ми разом із краєзнавцем Ярославом Ковальчуком чекали на Романа Гутовського 13 листопада 2015 р. Зустрілися з ним та з його родичем Збіґнєвом Багінським, котрий супроводжував його в цій подорожі, біля Рівненського драмтеатру. Звідти всі разом попрямували до колишніх військових кошар, де Роман Гутовський мешкав із родиною до початку Другої світової війни. Цю частину Рівного нині майже всю перебудовано. Ми проходили повз Зал камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії, де колись знаходився костел Святого Антонія. Роман Гутовський пам’ятав про нього з розповідей батька. Потім ми підійшли до військових кошар, у яких до 40-х рр. ХХ ст. проживали польські офіцери. В одному з цих будинків мешкала сім’я Гутовських: батько, мати, Роман та його дві старші сестри. Пану Роману було всього п’ять років, коли їх депортували, тому він не пам’ятає, у котрій казармі вони жили. Ми розпочали пошуки будинку. Надіємося, що в цьому нам допоможе одна з фотографій, котра зберіглася до сьогодні.
Пізніше Ярослав Ковальчук завіз нас у село Тинне на околицях Рівного, в сторону осади Галлерувка, де колись жив дід пана Романа, а потім отримав осаду його батько. Розпитуючи місцеве населення, ми підійшли до місця, де могла розташовуватися осада Юзефа Гутовського. І знову сльози та спогади. Роман Гутовський стояв на полі біля новобудов, намагаючись щось пригадати, і тільки Бог знав, що в той момент коїлося в нього на душі.
Завершилася наша коротка зустріч усмішками, обіймами, подяками. Домовилися, що на початку наступного року проведемо в Рівненському краєзнавчому музеї круглий стіл на тему «Польські осадники Волині 1920–1940 рр.», на який обов’язково запросимо Романа Гутовського. Він із радістю погодився на цю пропозицію.
Валентина ДАНІЛІЧЕВА,
старший науковий співробітник Рівненського краєзнавчого музею.
На фото Ярослава Ковальчука (зліва направо)
Збіґнєв Багінський, Роман Гутовський та Валентина Данілічева.
P. S.: Приїзд Романа Гутовського до Рівного було реалізовано завдяки підтримці голови фонду «Європейська академія самоврядування» Анджея Страви та краєзнавця Ярослава Ковальчука.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
