30 квітня – 2 травня 2011 р. відбулися IV Театральні зустрічі «Innowica». Цей театрально-музичний фестиваль відбувається у Новиці – лемківському селі на території Малопольського воєводства.

Жодних квитків і перепусток, хіба що гори важко буде подолати, бо часом потрібно проїхати гірську дорогу велосипедом із далекого «сусіднього» села, в якому ви зупинилися. У місцевому готелі поселитися не вдасться, бо такого просто не існує. Немає також магазинів, ресторанів чи кав'ярень.

Є кілька агротуристичних господарств та Братство греко-католицької молоді «Сарепта», де можуть поселитися актори. І все.

Незважаючи на це, люди приїздять сюди із цілої Польщі, навіть із інших країн. «Тут вирує, – говорить Лешек Вроновський, господар дому, в якому ми поселилися. – Тут люди говорять польською, українською, російською, чеською, англійською. Причому всі один одного розуміють». Місцевих небагато, але вони також беруть участь у заході.

«Приїжджих більше, ніж місцевих, але ми також ходимо на виставки, спектаклі», – розповідає Дмитро Міхняк, який від народження (народився пан Дмитро ще у 1934 році) живе в Новиці.

У Новиці немає жодної театральної сцени. Вистави відбуваються під відкритим небом, у маленькій церкві, що збудована в середині XIX ст., на подвір'ї осередку Братства греко-католицької молоді «Сарепта», на дорозі та в лісі, у школі, в якій цьогоріч навчається аж 2 учні.

Глядач мусить часом терпляче почекати, доки організатори щільно поставлять інших спраглих незвичайної вистави, кожному знайдуть місце. Можна також почекати на повторення спектаклю: з огляду на малі сцени і зали, деякі вистави актори грають вдруге, щоб усі охочі могли їх побачити. Часом потрібно протягом усього спектаклю стояти, часом встигати за акторами, які прямують до лісу. Щоб погода не зіпсувала свята, добре мати при собі гумове взуття, плащі, ковдри, теплий одяг і намети. Саме по цій нехитрій «амуніції» легко можна розпізнати тих, хто сюди приїжджає не вперше.

Іноді тиша говорить більше

Почалося, як сказали самі організатори, «легкою розминкою». Напередодні офіційного відкриття зустрічей у дерев'яній церкві святої Параскеви відбулася вистава під назвою «Bruzda», у якій Художня сцена Люблінського католицького університету під керівництвом Лешека Мондзіка символічно представила людські страждання в дорозі до Бога, очищення і надію.

Спектакль досить аскетичного змісту викликав враження, які важко описати. Він має формулу дії, дії дуже експресивної, біологічної, нетеатральної.

Як говорить сам Лешек Мондзік, він свідомо реалізував таку прем'єру, яка не вимагала гри актора, актори просто були собою: «Ми менше уваги звертали на себе. Драма реалізму в цій формулі дороги, мандрівки була найсильнішою драмою, тим найістотнішим, що ми хотіли показати у цьому спектаклі. Можна сказати, що абсурд цієї вистави полягає в тому, що немає відповіді на те, як це закінчиться. Чи ці постаті залишаться там? Чи слід після нас пропаде? Ми не хочемо в це повірити. Завжди ставимо собі запитання: до чого це призведе, який у цьому сенс, яка таємниця нашого існування і буття в таких часто трагічних ситуаціях?». Режисер уважає цю виставу певним рецептом на важкі хвилини переходу. Дуже символічним, на його думку, було те, що вистава відбулася у храмі.

Пленерна вистава «Nieczekaj Lecilaty», яку представив Ляльковий театр «Gałązen» змусила дорослих і дітей помандрувати по лісу та безпосередньо взяти участь у цьому динамічному спектаклі. Акторам вдалося задіяти своїх глядачів, захопити незвичайним спектаклем. «Галонзен? Було дуже барвисто», – говорили всі, хто брав участь у виставі. Дотепна і ексцентрична акція під відкритим небом відбувалася також під час спектаклю «Книга гір» у виконанні акторів і ляльок з театру «Клініка ляльок».

Натомість у школі можна було побачити спектаклі «Farsa miłości» (Театр сцена-студія «Galicjana»), «Antygona» (Театральне товариство «Chorea»), «Karmik» (Жіночий театральний осередок).

Спектакль «Farsa miłości» поставлено на основі творів Александра Фредро та Антона Чехова, а блискуче зіграно акторами Софією Івановою та Олександром Оверчуком.

Античну виставу «Antygona» представлено на сучасний манер – за допомогою слова, музики та балету.

Вистава «Karmik» зуміла вразити не стільки дією, скільки актрисами – в Жіночому театральному осередку грають жінки, які стали жертвами насилля, а спектакль для них – альтернативний метод терапії.

Не менше, ніж попередні вистави, захопив глядачів спектакль «Carmen Funebre». Його поява була інспірована війною в Боснії. «Театр Бюро подорожі» з Познані протягом майже 20 років представляє цю виставу в різних закутках світу, грає її в різних умовах.

«Нам приємно, що ми могли зіграти його в Новиці, – говорить актор Ярослав Сєйковський. – Для мене важливим моментом є те, що тут відбувалася операція «Вісла», саме тут людей виганяли з домівок. Цей спектакль, у якомусь сенсі, про таку акцію. Вистава є закликом проти насилля, ненависті, війни». Атмосфера після спектаклю була настільки незвичною, що глядачі не знали, чи мають кричати «браво», чи просто стояти у тиші. «Ця атмосфера призводить до того, що після спектаклю виникає тиша і інколи тиша говорить більше», – додає Ярослав Сєйковський.

Не тільки театр

Театральні зустрічі в Новиці супроводжують також інші заходи. У перерві між виставами або після них можна було відвідати виставку фотографій про Новицю Петра Вайса, виставку картин Вальдемара Кучми, виставку графіки Магдалени Кучми, вогняне шоу.

Всі охочі могли також відвідати показ традиційного точіння ложок, який демонстрував Петро Міхняк, – новообраний солтис Новиці. Вміння працювати з деревом успадкував від батька – місцевого лемка. Увечері можна було побачити активні проекції, які, за допомогою слайдів та звичайних проекторів, демонстрував Кшиштоф Овчарек.

Відбувалися концерти місцевого колективу «Nowica 9», музика якого створюється на основі прогресивного року 70-их років, гурту «Kinior&Makaruk», який поєднує джазові імпровізації з електронною музикою, легенди сучасного аванґарду Юджина Чедберна із США, українського гурту «Tatosh Banda», музика якого опирається на гуцульські мотиви.

Для нас, мешканців України, справжнім дивом був концерт Мар'яни Садовської – видатної вокалістки, що походить зі Львова, проте протягом багатьох років мешкає в Німеччині. В основі її музики – місцева культура, а голос заслуговує на визнання його Голосом цілої України. Дуже експресивний виступ Мар'яни Садовської супроводжували голосні аплодисменти всіх, хто прийшов на її концерт, інспірацією до якого стали пісні та розповіді, записані співачкою під час експедицій в українські села.

Театральні зустрічі «Innowica-2011» закінчилися концертом молодого фольклорно-джазового гурту «Chłopcy Kontra Basia», який, незважаючи на те, що виник всього лише 1,5 роки тому, уже встиг здобути славу одного з найкращих польських фольклорних гуртів.

Наталя ДЕНИСЮК

Фото Володимира Хомича