11 грудня у Горохові відбулося урочисте відкриття пам’ятника на старому римо-католицькому цвинтарі, де поховані, зокрема, й поляки.    

Цвинтар було ліквідовано в 70-х рр. ХХ ст. Таке рішення прийняла тогочасна комуністична влада. Через 42 роки після знищення кладовища знайшлися люди, які взяли на себе обов’язок вшанувати тих, чий прах похований у цій землі, і тих, хто живий, тобто родин, жителів Горохова, які добре пам’ятають місце, де спочивають їхні рідні.

Урочистість, попри свою скромність, зібрала багато людей. Прийшли жителі міста і шкільна молодь. Серед учасників можна було почути розмови, у яких згадували знищений цвинтар і костел. Марія Білінська зворушено розповідала, що на цьому цвинтарі поховані члени її родини. На одному із дерев знаходиться прибита металева дощечка з написом: «На цьому цвинтарі спочивають члени родин Хрусьцінських, Савіцьких, Шуманів, Яворських, Венгєрських, Малецьких».

У заході взяли участь Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи та консул генконсульства РП Марек Запур, міський голова Віктор Годик, представники «Фонду Незалежності» з Любліна Ян Федірко та Пшемислав Яськевич, їхній друг з України, колишній очільник Горохівської районної державної адміністрації Сергій Годлевський. Помолилися за померлих та освятили пам’ятник настоятель римо-католицької парафії в Горохові отець Гжегож Оважани та протоієрей Андрій Сидор. Перед пам’ятником поклали квіти та запалили лампадки.

Сергій Годлевський у своєму короткому виступі сказав, що займається разом зі своїми друзями з «Фонду Незалежності» відкриттям занедбаних цвинтарів. Підкреслив, що, на його думку, майбутнє, яке ми сьогодні будуємо, повинно базуватися на правді, доказ якої – урочистість з освячення пам’ятника на цьому кладовищі.

Пам’ятник вдалося звести завдяки підтримці мера міста Горохова, зусиллям представників «Фонду Незалежності» та їхніх колег з України, а також фінансовій допомозі Генерального консульства РП у Луцьку.

За пам’ятником зібрано скромний лапідарій із надгробних плит, знайдених на місці розораного цвинтаря. На постаменті із рваного каменю, увінчаному хрестом, – дві дошки, на котрих польською та українською мовами зазначено: «Всім жителям міста Горохів римо-католицького віросповідання з часу заснування до 1972 року. Імена Ти їх, Господи, знаєш. Пом’яни їх у Царстві Твоїм. На цьому місці знаходиться римо-католицьке кладовище, зліквідоване у 1973 році».

Тепер пам’ятник став спільною символічною могилою, до якої можна прийти, запалити лампадки та помолитися за близьку людину. Однак складається враження, що на дошці бракує ще однієї дуже важливої інформації – про те, хто ліквідував цвинтар. Сьогодні ще живі свідки тієї події, але через кільканадцять чи кількадесят років, коли їх уже не буде, такий напис небагато розповість тим, хто відвідуватиме це місце. Може статися так, що хтось помилково зрозуміє його історію. Цвинтарі – це місця, тісно пов’язані з долею міст, містечок чи сіл, а життєві шляхи їхніх жителів утворюють заплутану мережу історії народів. Про це варто пам’ятати.

Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька польської мови, скерована в Луцьк організацією ORPEG