Із часу Катинського злочину минає 76 років. Пам’ять про цю трагедію досі жива: вона промовляє до нас спогадами рідних та документами. Нагадують про неї також герої фільму Анджея Вайди «Катинь».

Нещодавно Центр Східної Європи Варшавського університету організував для слухачів Східної зимової школи перегляд фільму «Катинь» та зустріч із Анджеєм Вайдою. Кінорежисер, володар Оскара та інших численних нагород у березні відзначив свій 90-й день народження. Пропонуємо нашим Читачам кілька важливих аспектів розмови, проведеної після перегляду кінострічки.

Про Катинський злочин і батька
Анджей Вайда розповів присутнім про Другу світову війну та Катинський злочин, проаналізував причини поразки та трагедії, що сталася у квітні-травні 1940 р. «Наші шанси на виграш у часи війни були невеликими, адже, по-перше, німці були добре підготовлені до війни, належно озброєні, дисципліновані. По-друге, на підставі таємних протоколів пакту Молотова-Ріббентропа майже половина Польщі відійшла до Радянського Союзу. Тому польські війська, які відступали, проте намагалися з останніх сил організуватися і дати відсіч німцям, неочікувано для самих себе опинилися в радянському полоні. До того ж без жодних вказівок польського командування. Ми відкрито воювали з німцями, але не готувалися до протистояння з Радянським Союзом», – підкреслив режисер.

«Мій батько був капітаном 72-го піхотного полку в Радомі. Під час війни, відступаючи, він разом із полком потрапив у полон, – продовжував Анджей Вайда. – Катинський злочин – це 20 тис. офіцерів, убитих НКВС за наказом Сталіна в Радянському Союзі. Ми довідалися про цей злочин від німців, які окупували частину території СРСР та в 1943 р. віднайшли масові поховання жертв у Катинському лісі. Ці страшні відкриття задокументували також Товариство Червоного Хреста Польщі, Головна опікунча рада (RGO) та інші».

Поховання жертв Катинського розстрілу знаходилися не тільки в Катинському лісі. Родичі загиблих довгий час не знали, де їх шукати: «Моя мама не втрачала надії віднайти батька живим, адже ми не знали, що сталося з польськими офіцерами, які перебували в інших таборах. Знали, що вони не загинули в Катині, бо їх не було у списку, опублікованому в 1943 р. в німецькій газеті польською мовою. У списку був капітан Кароль Вайда. Звання та прізвище відповідало батьковим, але ім’я – ні. Пізніше виявилося, що в іншому таборі також був однофамілець батька».

Коли німці відкрили поховання, то стало очевидно, що злочин відбувся в 1940 р. Серед останків знайшли, зокрема, радянські газети, датовані цим роком. Навіщо польським офіцерам потрібні були газети? «Вони пішли на війну в літньому обмундируванні й для того, щоб якось зігрітися зимою в радянському полоні, обмотувалися газетами», – пояснив режисер.

Про катинську брехню i мовчазну надiю
СРСР свого часу сфабрикував документи і стверджував, що злочин у Катині вчинили в 1941 р. німці, коли окупували територію Радянського Союзу. Ці заяви спростовують віднайдені записи вбитих офіцерів, які були при них, і, власне, датовані газети. Влада Польської Народної Республіки підтримувала версію СРСР про те, що злочин скоїли німці. Якщо хтось думав по-іншому, підпадав під підозру. «У тій ситуації не було жодного шансу зняти фільм, який би відобразив реальний стан речей. Катинський злочин поєднали з брехнею, яка у свою чергу була пов’язана з замовчуванням правди. Ми знали, що відбулося насправді, але мовчали, побоюючись переслідувань. Сталін прагнув позбавити Польщу інтелігенції. Удар, якого він завдав, був «ефективним», тому про злочин мовчали», – зауважив Анджей Вайда. Він додав: «Моя мама воліла обманюватися… Прийшов лист зі Старобільська від батька. Але чи справді він перебував у Старобільську, чи, можливо, його перевели до іншого табору? Його імені не було в катинському списку загиблих, тому ми жили надією, що він урятувався».

«Моя мама, яка чекала батька, – добре відома мені тема»
«У незалежній Польщі я теж довго не наважувався знімати фільм про Катинську трагедію. Я не знав, із якої сторони підійти, як впорядкувати розповідь», – зазначив Вайда. Він розповів, що в польській літературі немає жодного твору про цей злочин, але є документи, які його викривають, мемуари дружин, матерів загиблих, що показують, як вони переживали цю трагедію. Режисер додав: «Не один свій фільм я базував на літературних творах, але у випадку «Катині» це було неможливо. Я шукав потрібне рішення. І знайшов, адже моя мама, яка чекала батька, – добре відома мені тема. Я вирішив, що маю зняти фільм про цю трагедію і про жінок, які чекали та надіялися. Я не міг зробити фільм виключно про злочин».

«Чому я повинен був відмовитися від цієї сцени?»
«Після виходу стрічки в Польщі мене неодноразово критикували через те, що я показав у фільмі радянського офіцера, який переховував дружину польського офіцера від НКВС. Я ніколи не зняв би такої сцени, якби не мав документального підтвердження. Чому я повинен був відмовитися від цієї сцени? Святе письмо вчить нас, що досить одного праведника, щоб ми повірили в краще… Я добре знав російських акторів, бо працював разом із ними в театрі, та був впевнений, що Сергій Гармаш зуміє зіграти роль капітана Попова правдиво», – сказав Вайда.

Режисер розповів, що сценарій фільму він склав із фрагментів мемуарів, використовуючи документацію, яку вивчав раніше. Він чекав, що хтось рано чи пізно напише літературний твір, за яким можна буде зняти кінострічку: «Але я так і не дочекався. Незалежність не заохотила наших письменників підняти цю тему. Також багато видатних авторів Польщі перебували в еміграції, на них не впливала цензура, вони могли порушити цю тему. Але не стали. Лише історики взялися за це. Важко сказати чому. Можливо, тому що ця тема настільки тяжка та драматична, що просто рука не піднімається писати про неї».

Наталія ТАНДРИК
Фото: Якуб МІГІЛЕВИЧ

P. S.: Катинський злочин – розстріл навесні 1940 р. більше 21 тис. громадян Польщі різних національностей, зокрема й більше 10 тис. офіцерів війська та поліції. Масове вбивство, здійснене органами НКВС, відбулося на основі рішення найвищих посадових осіб СРСР від 5 березня 1940 р.