22 листопада у Львові відбулася III міжнародна науково-практична конференція «Місця пам’яті. Польсько-український діалог порозуміння. До 85-х роковин Катинського злочину».

10 квітня в Чорткові на Тернопільщині вшанували пам’ять жертв Катинського злочину та Смоленської катастрофи. Про це повідомляє Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку.

Цей текст, завершальний у нашому циклі, ми присвятили загиблим у Катині польським військовослужбовцям, які походили з території сучасної Тернопільської області чи були пов’язані з нею.

У цьому тексті ми пишемо про загиблих у Катині польських військовослужбовців, які походили з території сучасної Волинської області чи були пов’язані з нею.

Цей текст ми присвятили загиблим у Катині польським військовослужбовцям, які походили з території сучасної Рівненської області чи були пов’язані з нею. Серед убитих радянськими катами – Інокентій Гловацький, незаслужено забутий український громадський діяч і підприємець.

19 квітня у фоє Палацу культури міста Луцька відкрили виставку фотографа Кшиштофа Хейке «Не тільки Катинь».

13 квітня 1943 р. завдяки програмі «Radio Berlin» світ довідався, що в Катині більшовики вбили «близько третини загального складу офіцерів колишньої польської армії». Протягом наступних десятиліть у цей день традиційно згадували про трагедію під Смоленськом, а 2007 р. Сейм Республіки Польща встановив 13 квітня Днем пам’яті жертв Катинського злочину.

82 роки тому росіяни зробили «мокру роботу», яка по цей день вкрита ганьбою і соромом – вони здійснили Катинський злочин, убивши на заході Росії і сході України майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників, ув’язнених під час нацистсько-радянського нападу в 1939 р. Сьогодні вони повторюють своє варварство в Україні – пише американський письменник Аллен Пол, автор відомої книги про Катинський розстріл.

У кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку звершили поминальну месу за жертв Катинського злочину та Смоленської катастрофи.

Стрілецький союз своїм девізом обрав вислів «Нація в озброєнні». Працюючи над підготовкою населення на випадок можливої війни, волинські підрозділи організації водночас на перше місце ставили національне виховання (початок тут).