Коли людині не вистачає грошей на найосновніші потреби – це, безсумнівно, погано. Проте саме завдяки матеріальній скруті одного молодого польського вченого волинська археологія та краєзнавство збагатилися низкою важливих здобутків, відкриттів і публікацій.
Сьогодні минає 115 років із дня народження Яна-Юзефа Фітцке – археолога, музейника і краєзнавця. Він провів у Луцьку всього три роки свого недовгого життя, проте став однією з найбільш знакових наукових особистостей міста. Фітцке можна назвати видатним волинським ученим, адже більша частина його наукової праці стосувалася Волині.
Ян-Юзеф Фітцке, 1920-ті рр.
Ян-Юзеф Фітцке народився 20 січня 1909 р. у селі Гдув біля Велички (сучасне Малопольське воєводство). У десятирічному віці осиротів – померла його мати Марія Горгон. Батько залишився з п’ятьма дітьми на руках. Сім’я жила незаможно.
Батьки Ян-Юзефа Фітцке, Станіслав і Марія Фітцке
Ще під час навчання в краківській гімназії юнак захопився археологією, брав участь у розкопках. У 1929–1933 рр. вивчав антропологію та доісторичні часи в Ягеллонському університеті у Кракові. Після захисту магістерської роботи відбув військову службу у Школі підхорунжих при 20-му піхотному полку Краківської землі, згодом закінчив дивізійні курси і в 1935 р. отримав звання підпоручника резерву.
Ян-Юзеф Фітцке в колі сім’ї (перший зліва), 1932 р.
Молодий учений брав участь у різноманітних археологічних експедиціях, публікувався, працював деякий час заступником асистента в Центрі доісторичної археології Ягеллонського університету, але постійної роботи йому знайти не вдавалося. В 1935 р. помер батько Ян-Станіслав. Відчуваючи обов’язок фінансово підтримати сім’ю, Ян-Юзеф Фітцке в серпні 1936 р. погодився на переїзд до Луцька, де йому запропонували роботу.
Ян-Юзеф Фітцке (сидить) із сім’єю на порозі рідного дому у Гдові. 1930-ті рр.
Збереглося 14 листів від Яна-Юзефа Фітцке до Тадеуша Реймана, керівника Археологічного музею Польської академії знань. Цей краківський учений вів численні розкопки й багато публікувався. Фітцке брав участь у кількох ведених ним розкопках. Рейман звернув увагу на здібного й енергійного юнака та написав листа до свого приятеля Якуба Гоффмана, депутата Сейму Республіки Польща, який жив і працював на Волині. Гоффман вів активне громадське життя, був, зокрема, заступником голови Волинського товариства друзів наук у Луцьку, і якраз шукав керівника музею товариства. Так завдяки протекції Реймана в серпні 1936 р. 27-річний Ян-Юзеф Фітцке опинився на Волині.
Перший написаний у Луцьку лист Фітцке до Реймана багато може розповісти про героя нашого нарису. Зауважмо, що в листі зазначена адреса приміщення Музею Волинського товариства друзів наук (сучасна вулиця Богдана Хмельницького, 12), а не домашня адреса.
«До Луцька я приїхав о 23:20. Заїхав до готелю, де поселився до понеділка. Після полудня в неділю (тобто першого ж по приїзду дня, – авт.) із доктором Нецем (Юліан Нець – польський історик, – авт.) відвідав музей. Тож узявся наводити лад. Перша справа: облаштувати майстерню і склад. Він буде розташований у підвалі. Пам’яток чимало; проте багато, особливо історичних, у жахливому стані. Весь минулий тиждень приймав, проходячи номер за номером, відділення виставок від пані Мецеєвич, моєї попередниці. Цікавий тип баби. Вона чомусь вбила собі в голову, що залишиться все далі так, як було за її часів. Леським (працівник музею, археолог, – авт.) я дуже задоволений. Багато в чому обізнаний і буде корисний, особливо в польових роботах. У середу приступаю до польових досліджень у самому Луцьку. Ймовірно, будуть неолітичні землянки і пізніші речі (римські, ранньоісторичні).
Моїм проєктом співпраці з [краківським] музеєм академії всі задоволені. Вважаю, що наступного року можна буде копати. […] Кілька днів мешкаю вже у власному житлі. Квартира непогана. В офіцерському кварталі. […] Маю відносно велику кімнату з гарною верандою. Дім оточує великий сад. […] До музею від дому – 20 хвилин дороги. Працюю з 9-ї до 3-ї. За квартиру плачу 30 злотих. Столуюся в доктора Неця. Об’їдаюся фруктами, які тут дешеві. Якщо з вас хтось забажає, охоче куплю пару кілограмів і надішлю продуктову посилку. Запрошую всіх до Луцька.
Луцьк, 17 серпня 1936 р.
вул. Сенкевича, 31».
Тут варто зробити невеличкий історичний відступ. Після відновлення Польщею незалежності та підписання Ризькою миру Луцьк повернув собі втрачений статус столиці воєводства. Міжвоєнний період, а особливо 1928–1938 рр., коли Волинським воєводством керував Генрик Юзевський, був часом бурхливого розвитку і регіону, і міста. Нова влада відновлювала Луцьк після руйнувань, встановлювала нові інституції, споруджувала адміністративні будівлі. Саме в ці часи було збудовано практично цілий новий мікрорайон для чиновників. Водночас з економічним відбувався і культурний розвиток. У процесі цього розвитку засноване в 1927 р. Волинське товариство краєзнавства і охорони пам’яток минулого створило Волинський музей. 16 червня 1929 р. установу під час свого візиту на Волинь урочисто відкрив президент Республіки Польща Ігнацій Мосціцький.
Завдяки поповненню колекцій музей поступово розширювався, тож інституція два рази переїжджала в нові приміщення. Зі збільшенням фондів виникла потреба в реорганізації роботи, а виконати це доручили Яну-Юзефу Фітцке.
Як уже згадувалося, він прибув до Луцька в серпні 1936 р., а вже в листопаді в музеї в новому приміщенні на вулиці Словацького в шести залах діяли чотири відділи: природничий, археологічний, історично-мистецький і етнографічний. На початку 1937 р. Фітцке призначили кустошем (хранителем) установи.
Упродовж наступних неповних трьох років Ян-Юзеф Фітцке проводив археологічні розкопки в різних місцевостях Волині. З-під його пера вийшло близько 30 публікацій у різних наукових і популярних часописах, що ставить його в ряд найплідніших польських авторів-археологів міжвоєнного періоду. Паралельно з розкопками вчений організовував етнографічні експедиції, під час яких зібрав масу цікавих артефактів, зокрема унікальну колекцію тканин і вишивок Волинського Полісся.
Ян-Юзеф Фітцке на археологічному виїзді на Волині, 1938 р.
Фітцке за час керівництва музеєм повністю реорганізував його роботу, вивівши її на дійсно науковий рівень. Наприклад, він значно збільшив і систематизував музейні фонди, створив повний інвентар колекцій, навів лад у бібліотеці.
Був також активним і у громадському житті: коли в 1938 р. Волинське краєзнавче товариство організувало курси для екскурсоводів, учений читав там лекції із праісторії Волині. Того ж самого року провів аналогічний курс лекцій і екскурсій для харцерів, які влітку перебували на створеній товариством туристичній базі на озері Світязь.
Паралельно вчений працював над докторською дисертацією «Краківська група культури шнурової кераміки», але так і не встиг її завершити.
Наприкінці серпня 1939 р. Яна-Юзефа Фітцке як підпоручника-резервіста призвали до війська. Попрощатися з ним на луцьку залізничну станцію 31 серпня прийшов брат Мечислав, який із 1938 р. теж мешкав у місті. Це був день останньої зустрічі братів. Саме з розповідей брата і знайденого листування ми можемо дізнатися про подальшу долю вченого.
Ян-Юзеф Фітцке з братом Мечиславом у Луцьку
Мечислав Фітцке-Фільмовський (1914–2003 рр.) початок Другої світової війни зустрів у Луцьку. 17 вересня місто зайняла Червона армія. З огляду на репресії нової влади проти поляків Мечислав на початку 1940 р. зважився втекти до Бреста. Потім в околицях Влодави він нелегально перейшов кордон до німецької окупаційної зони. Мечислав дістався до рідних, які проживали у Величці. Із листа, отриманого від брата, дізнався, що Ян-Юзеф потрапив у совєтський полон. Той писав, що не треба за нього переживати, і розпитував рідних, що в них чувати, передавав вітання Рейманові. Як з’ясувалося, підпоручник Ян-Юзеф Фіцке їхав потягом через Львів до Нового Сонча, де містився 1-й полк підгалянських стрільців. Свою частину він зустрів у Бережанах, у військових діях участі не брав. 18 вересня його разом з іншими польськими військовослужбовцями полонили, а згодом помістили у табір в Козельську.
За кілька днів до арешту, а саме 15 вересня, Ян-Юзеф надіслав із Бережан листівку на адресу свого музею. У ній він передав вітання колегам і писав: «Думаю, у вас у Луцьку спокійно. Переживаю за музей, щоб якась диверсійна група чогось не розікрала. Пан адвокат Лещинський знає, які з експонатів найцінніші. Можна їх відповідно спакувати і сховати в підвалі, головне, щоб у сухому місці».
Останній лист був відправлений із Козельська 29 листопада 1939 р. У таборі для польських військовополонених, який совєти влаштували в приміщеннях колишнього монастиря, утримували 5 тис. польських офіцерів, поліціянтів і працівників пенітенціарної системи. Утримували всього кілька місяців, адже з перших днів квітня і до середини травня 1940 р. насельників табору партіями по кількасот осіб доставляли до станції Гнєздово. Звідти їх вивозили залізницею до Катині поблизу Смоленська – місця масової страти поляків.
19 червня 1943 р. у «Краківському гінці» опублікували список убитих і знайдених у Катині польських офіцерів. Під номером 2482 був записаний Фітцке Ян, при якому знайшли поштову листівку та кілька списаних листків із блокнота. У липні Мечислав Фітцке в Центрі судової медицини в Кракові опізнав написану ним власноруч листівку, знайдену при браті. З великою ймовірністю можна стверджувати, що підпоручника Яна-Юзефа Фітцке розстріляли 20–24 квітня в Катинському лісі.
Біографію вченого і його наукові здобутки за совєтських часів, що цілком зрозуміло, замовчували. Ситуація змінилася лише з відновленням Україною незалежності. Особливо багато публікацій, присвячених Фітцке, з’явилося протягом останніх 20 років.
Серед україномовних на особливу увагу заслуговує книга «Археологічна спадщина Яна Фітцке» авторства Григорія Охріменка, Валерія Дмитрука та Олексія Златогорського (2005 р.). Зокрема, автори, теж за фахом археологи, вперше переклали українською 17 наукових праць польського колеги.
У 2009 р. у видавництві «Волання з Волині» вийшла польською мовою книжка «Ян Фітцке з Волині. 1936–1939», приурочена сотій річниці народження дослідника волинської минувшини. Біографію Яна-Юзефа Фітцке та фрагменти його письменницької спадщини представили читачеві Анджей Гачол і заслужений дослідник Волині, отець Вітольд-Йосиф Ковалів.
18 травня 2009 р., у Міжнародний день музеїв, на будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 12 (колишня Сенкевича, 31), де в міжвоєнний період містилося приміщення Музею Волинського товариства друзів наук, відкрили пам’ятну таблицю, присвячену Яну Фітцке.
Анатолій Оліх
На головному фото: Меморіальна дошка Яну-Юзефу Фітцке на будинку, де колись розташовувався Волинський музей у Луцьку (нині вулиця Богдана Хмельницького, 12). Фото Анатолія Оліха
