«Автор дозволяє документам говорити самим за себе», – так про книгу волинського науковця Олега Разиграєва «Світ за ґратами. Пенітенціарна система на Волині та в Галичині в 1918–1939 роках» відгукнулися учасники першої презентації цього видання.

28 листопада в бомбосховищі Волинського національного університету імені Лесі Українки відбулася презентація монографії доктора історичних наук Олега Разиграєва про в’язничну систему на Волині та в Галичині в міжвоєнний період.

Книга «Світ за ґратами. Пенітенціарна система на Волині та в Галичині в 1918–1939 роках» вийшла у видавництві «Коло» за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку.

«Так виглядає презентація книг в умовах війни», – сказав Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк, розпочинаючи зустріч. За кілька хвилин до заходу в Луцьку прозвучав сигнал тривоги, тож присутні спустилися в бомбосховище головного корпусу ВНУ, аби провести захід там.

Усі, хто вже читав книгу, відзначали комплексний підхід автора до дослідження. Він аналізує загальнодержавні процеси того часу, початки пенітенціарної системи на Волині і в Галичині, різні типи закладів, формування, організацію та особовий склад пенітенціарної служби. Пише також про повсякденне життя кримінальних і політичних в’язнів та діяльність громадських і політичних організацій на захист їхніх прав.

«Ідея дослідити польську пенітенціарну систему мені прийшла тоді, коли я готував кандидатську дисертацію про польську поліцію і в мене неодноразово виникало питання: а що далі відбувалося з тими людьми, яких затримали правоохоронні органи? В яких умовах вони перебували, в яких закладах, яким було їхнє повсякдення, хто працював у цих закладах?» – розповів дослідник.

Олег Разиграєв – доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії ВНУ імені Лесі Українки, науковий співробітник Інституту історії Польської академії наук на громадських засадах, а також головний редактор журналу «Студії з архівної справи та документознавства», який виходить у Києві.

У його доробку – численні наукові публікації, зокрема монографії «По обидва боки фронту. Громадські організації на Волині в роки Великої війни: 1914–1918 рр.» (Луцьк, 2018 р.), «Policja Państwowa w województwie wołyńskim w okresie międzywojennym» (Варшава, 2019 р.).

«Ця книга – про людей, які сиділи у в’язницях і які там працювали. Окрім цього, вона про тюрми та про пенітенціарну систему і водночас про історію України та Польщі», – зазначив Олег Разиграєв.

У першій частині монографії він аналізує пенітенціарну систему Другої Речі Посполитої «від Вронок до Острога», тобто від крайньої східної тюрми міжвоєнної Польщі до крайньої західної.

«Увесь міжвоєнний період Польща шукала оптимальну модель організації тюремної системи, намагаючись створити прогресивну систему на заміну репресивній. Важливим для неї був елемент ресоціалізації в’язнів», – додав Олег Разиграєв.

У частині про повсякдення в’язнів він розповідає про диференціацію в’язнів, їх чисельність, умови утримання та харчування, медичну допомогу, можливість працювати, культурно-освітнє та релігійне життя, неформальні спільноти ув’язнених і форми протесту.

Під час презентації Олег Разиграєв поділився історією Ернеста Новаковського – останнього начальника Луцької тюрми. Досліднику вдалося знайти його нащадків. До слова, у книзі опубліковано світлину, надану родиною. Ернест Новаковський помер у липні 1939. Його поховали на католицькому цвинтарі в Луцьку, на місці якого радянська влада облаштувала в 70-х рр. меморіал «Вічна слава».

Він розповів присутнім також про об’єднання під час протестів різних груп в’язнів, як-от, наприклад, членів КПЗУ і ОУН під час одного з виступів у львівській тюрмі «Бригідки», про національний склад в’язнів тюрем на Волині і в Галичині, навів приклади втеч.

Автор і рецензенти згадували також про тих героїв книги, які працювали у в’язницях, як-от охоронець рівненської в’язниці Степан Черпак або православний капелан, отець Михайло Яковлєв, а після приходу радянської влади самі потрапляли до тих же тюрем. Степан Черпак у 1940 р. став жертвою Катинського злочину. Отець Михайло Яковлєв теж потрапив до тюрми в Рівному, а пізніше його вивезли до Астрахані, де він помер.

Олег Разиграєв розповів про цікаві знахідки в архівах України, Польщі, Литви та Білорусі, а також особливості роботи з білоруськими архівами ще задовго до повномасштабного вторгнення.

«Якщо цю книгу прочитає Андрій Кокотюха, то в нього вродяться п’ять детективних романів», –  зазначив професор Микола Кучерепа, підсумовуючи розповідь автора.

Учасники обговорення монографії підкреслювали «колосальний джерельний матеріал», на якому написана презентована книга, який до того ж не був раніше опублікований, та новаторський підхід до дослідження.

«Автор дозволяє документам говорити самим за себе», – сказав професор Олександр Зайцев з Українського католицького університету, один із рецензентів книги, звертаючи увагу на неупереджений підхід Олега Разиграєва до викладу матеріалу.

«Характеризуючи різні види тюрем у польській державі автор оперує дуже широкими цифрами щодо їх кількості, числа ув’язнених і корелює це з особливостями внутрішньої політики Речі Посполитої. Зокрема, доводить, що зростання чисельності в’язнів напряму було пов’язане з періодом економічної кризи в Польщі, коли життя ставало важчим, а також знаходить паралелі із політичними обставинами Другої Речі Посполитої. Цікаво почитати, як жили в’язні, як вони трудилися, що їли, які у них існували проблеми медичного характеру, як боролися з епідеміями», – наголосила професорка Руслана Давидюк із Рівненського державного гуманітарного університету, рецензентка монографії.

Наталя Денисюк

Фото: Анатолій Оліх