Театри з Грузії, Литви, Польщі та України приїхали до Луцька на фестиваль «Мандрівний вішак» (30 вересня – 2 жовтня). Польські акценти на ньому – п’єса Славомира Мрожека «У відкритому морі» у виконанні рівненських театралів і «Гамлет» від лялькаря Адама Вального із Варшави.

 

Театральна лабораторія «ВідСутність» із Рівного показала в Луцьку виставу за п’єсою польського драматурга Славомира Мрожека «У відкритому морі». Головні герої цієї комедії на грані абсурду після того, як потонув їхній корабель, пливуть на плоті у відкритому морі. Роздумуючи про те, як можуть врятувати себе від голоду, приходять до висновку: «Нам доведеться з’їсти одного з нас...» Допомогти обрати жертву, яка врятує інших двох, мають жеребкування та вибори. Проте, коли ні одне, ні друге не вдається, двоє чоловіків починають морально тиснути на третього.

«П’єса видалася нам актуальною, хоча вона й написана в 1961 р. У цьому матеріалі ми побачили дуже багато паралелей із сьогоднішніми подіями в Україні. Склалося враження, наче Мрожек – наш сучасник. Він настільки відчуває наш час і те, що в нас відбувається, що ми не могли не поставити цю п’єсу», – розповів режисер театру Юрій Паскар.

Після вистави вдалося почути роздуми глядачів про побачене: «А я думала, що його не з’їдять», «Його з’їли, бо він найслабший». «Ми дійсно намагалися порушити питання, чому одна людина їсть іншу? Це метафора, але дуже часто в суспільстві ми з’їдаємо людей, бо ставимося зверхньо до інших, вважаємо, що від цього станемо сильніші. Чому взагалі таке можливе з сучасною людиною? Чому ми ставимося агресивно до інших?  Ми спробували підняти це питання, показати темну сторону людської натури», – поділився думками Юрій Паскар.

Режисер театру «ВідСутність» розповів також, що п’єси Славомира Мрожека популярні в театрах Рівного. Місцеві театрали мали навіть ідею зробити фестиваль, присвячений йому. «Наша лабораторія починалася з вистави «Секон-хенд» за п’єсою Мрожека «Стриптиз». Ще один наш актор – художній керівник іншого колективу, який теж ставить «Стриптиз». Інший актор як режисер ставив п’єсу «Кароль». Нам близьке Мрожекове відчуття абсурдності світу», – зазначив режисер.

Вистава «У відкритому морі» – це, по суті, прем’єрний показ, оскільки театр ставив її лише втретє, а в такому акторському складі вперше. До того ж раніше її можна було побачити лише в камерній залі, а фестивальний показ відбувся в одному з луцьких промислових приміщень неподалік залізниці. Як зауважив Юрій Паскар, до умов показу довелося адаптуватися вже на місці.

 

У Луцькому замку по-іншому для лучан та гостей фестивалю зазвучав ляльковий «Гамлет» у виконанні Адама Вального, засновника театру «Walny-Teatr» із Варшави.

Лялька і Шекспір? «Я лялькар і не рухаюся на сцені без предметів. Є літературні тексти, які мають ляльку у своїй структурі, бо вона відображає вертикальний зв’язок: гора – низ, людина – лялька. Чи лялька велика, неважливо. Завжди є той, хто нею керує, тобто існує вертикальний зв’язок. А в Шекспіра, принаймні в «Гамлеті», зв’язок «батько – син» основний», – сказав Адам Вальни.

Серед глядачів вистави було багато дітей, незважаючи на пізню пору. Дворічна дитина із величезним зацікавленням дивилася на сцену. Трирічний хлопчик увесь час питав тата про те, що діється на сцені, а тато йому пояснював, хоч і підкреслював, що не знає польської мови, тому й сам не все розуміє. Коли сказав, що пізно й вони мають іти додому, дитина голосно заплакала і благала залишитися ще хоча б на трішки. Після спектаклю восьмирічний хлопчик розпитував маму про цю виставу, і вона турботливо відповідала. Я запитала Адама Вального, на якого глядача розрахований цей спектакль. «Я не роблю вистав для глядача конкретного віку. Мистецтво є мистецтвом. На жаль, потрібно змиритися з тим, що його можна не розуміти, навіть інколи краще його не розуміти. Але людина його сприймає й відчуває», – підкреслив лялькар.

На запитання про те, як часто він ставить спектаклі поза театром, відповів, що 6–7 разів протягом місяця. На думку Адама Вального, гра на вулиці передбачена природою театру.

 

Театральні фестивалі поза театром не новинка, проте формат, запропонований театром-студією «Гармидер», коли вистави показують на різних майданчиках у всьому місті, єдиний такий в Україні. «У Львові проводять фестиваль вуличних театрів. Є велика театральна частина на «ГогольFest», подібна до нашого фестивалю. Музичні фестивалі теж мають театральні частини. «Гармидер», наприклад, виступав на фестивалі «Захід», але це інший формат, бо там монтується сцена», – розповіла режисер «Гармидеру» Руслана Порицька. Одна з основних особливостей «Мандрівного вішака» – пристосування до нетеатральних приміщень.

Фестиваль «Мандрівний вішак» у Луцьку проводять уже втретє. Інформацією про можливу участь у ньому організатори намагаються охопити широкий спектр театрів, розсилаючи запрошення та розміщуючи оголошення про конкурс на різних порталах в Україні та за кордоном. Театри, які приймають умови фестивалю, присилають зголошення. Їх, як повідомила Руслана Порицька, цього року було близько 40. Обов’язкова умова – прислати відео вистави. «Ми їх переглядаємо й визначаємо, що хочемо показати на фестивалі. Нам хотілося, щоб лучани побачили дуже різний театр, ми абстрагувалися від своїх вподобань та смаків. Ще ми не хотіли дуже легких спектаклів, дуже класичних, бо такі спектаклі лучани можуть бачити в місті. Ми прагнули привезти щось таке, чого в іншому місці їм не вдасться побачити, дати їм шанс побачити інший театр», – підкреслила режисер «Гармидеру».

 

Наталя ДЕНИСЮК

Фото: Ірина КАНАГЕЄВА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«ГАРМИДЕР» ПРЕДСТАВИВ УКРАЇНУ В ПОЛЬЩІ