Науковці, краєзнавці та представники громадськості обговорили питання дослідження виявленої в серпні 2016 р. могили в’язнів Луцької тюрми, розстріляних 23–24 червня 1941 р., ексгумації та перепоховання останків жертв.
У червні 2016 р. минуло 75 років із дня розстрілу в’язнів Луцької тюрми. Про ці події написано вже немало, однак залишається головне запитання – де могили цих загиблих? І лише в серпні 2016 р. вдалося локалізувати одне масове поховання.
З історії Луцької трагедії 23–24 червня 1941 р.
На території колишнього Окольного замку в Луцьку знаходиться Монастир Бригіток. Із кінця ХІХ ст. будівля була облаштована під окружну в’язницю, яка існувала в часи царизму, радянської влади (до і після Другої світової війни) та німецької окупації. Історія цієї пам’ятки пов’язана з трагічними подіями, які ввійшли в історію як розстріл в’язнів органами НКВС 23–24 червня 1941 р.
Розстріл проходив на західному і східному подвір’ях в’язниці. За винятком декількох осіб, усі в’язні загинули. Уцілілих енкаведисти змусили розширювати і поглиблювати воронки від авіабомб, скинутих німцями в перші години війни, та копати нові ями, а потім вкидати туди тіла всіх розстріляних. У джерелах вказують різні кількості жертв – від однієї до чотирьох тисяч осіб.
Найдетальніше ті події описав Микола Куделя – в’язень, якого оминула куля під час розстрілу. У своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми» він згадав чотири могили, але, на жаль, не вказав точного їхнього місцезнаходження. Після повернення до Луцька в 1944 р. радянської влади тюрму знову використовували за призначенням. Микола Куделя у книзі послався на розповідь І. Мануйлика, який у 1944 р. був в’язнем Луцької тюрми, бачив ці могили й став свідком того, як за наказом енкаведистів на чотирьох могилах зрізали хрести, а поховання зрівняли із землею й заасфальтували. До наших днів не залишилося ніяких візуальних ознак цих поховань.
З історії пошуків та досліджень
У Луцьку неодноразово піднімали питання про перезахоронення жертв розстрілу. У 2009 р. міська рада прийняла цільову міську програму з увічнення пам’яті жертв розстрілу в Луцькій в’язниці. Для цього було залучено комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля». Спочатку провели пошукові дослідження на місцях, які вказували колишні в’язні Зінаїда Рубіновська та Григорій Покотило. На жаль, ці дослідження не дали позитивного результату. Подальший пошук на території колишньої Луцької в’язниці дозволив встановити одне місце масового захоронення, але пізніше виявилося, що там були поховані жертви злочину іншого тоталітарного режиму. Під час розкопок виявили супровідний матеріал, за допомогою якого встановили, що це поховання радянських військовослужбовців. Треба відзначити, що інформація про масові поховання радянських військовослужбовців біля в’язниці була відсутня в будь-яких відомих нам на той час джерелах чи свідченнях очевидців. У зв’язку із цим був проведений тривалий архівний пошук, внаслідок якого вдалося з’ясувати, що під час німецької окупації Луцьку в’язницю використовували як табір для військовополонених «Шталаг № 360». У цьому таборі з жовтня 1941 р. до червня 1942 р. померли від голоду й холоду або були розстріляні 10530 осіб. Як часто буває в дослідницькій роботі, проводячи пошуки для розкриття однієї таємниці, випадково відкрили іншу.
22 червня 2010 р. 314 останків червоноармійців перепоховали з військовими почестями неподалік пам’ятника «Жертвам фашизму» на вулиці Гнідавській.
Таким чином, питання щодо локалізації братських могил розстріляних в’язнів Луцької тюрми залишилося відкритим. Не можна однозначно відповісти також на запитання, чи збереглися ці братські могили, адже під час післявоєнного будівництва там проводили земляні роботи.
У своїй книзі Микола Куделя згадує розповідь Й. Пікули, який наприкінці 40-х рр. працював екскаваторником і був свідком того, як під час земляних робіт на подвір’ї тюрми при копанні фундаменту натрапили на кістки захоронених там жертв. За розпорядженням працівників КДБ ґрунт із кістками повантажили на самоскиди й відвезли в невідомому напрямку. Але ми не знаємо, де саме виявили це масове поховання, ким були ці поховані – в’язнями чи військовополоненими.
У серпні 2016 р. автор цих рядків і Віктор Баюк, археолог Державного історико-культурного заповідника в Луцьку, провели польові пошукові роботи на вулиці Кафедральній, 16 у Луцьку, в результаті яких виявили місце масового захоронення людських останків. За всіма ознаками нам вдалося встановити, що це поховальна яма в’язнів, розстріляних органами НКВС 23–24 червня 1941 р.
Плани досліджень та увічнення пам’яті жертв розстрілу
Громадська рада при Волинській ОДА та постійна комісія Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови 5 січня організували круглий стіл «Питання дослідження, ексгумації та перепоховання нововиявленої могили розстріляних поблизу Луцької в’язниці». На зустрічі зібралися заступник міського голови Андрій Киця, депутати міської ради Алла Надточій та Микола Собуцький, секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета, історики, краєзнавці та представники громадськості. Після тривалого обговорення учасники кругового столу зійшлися на думці про повне дослідження останків, ексгумацію та перепоховання за християнськими традиціями. Святослав Шеремета наголосив на тому, що проведення ексгумації та всіх необхідних досліджень дасть можливість визначити кількість розстріляних і, можливо, ідентифікувати особи загиблих за супровідними знахідками або шляхом проведення аналізу ДНК. Зараз цей аналіз широко застосовують у європейській криміналістиці, наприклад у Литві діє державна програма, яка формує банк ДНК із поховань жертв сталінських репресій, і навіть через багато років знаходяться родичі. Також домовилися створити робочу групу для вирішення всіх пов’язаних із цією ситуацією питань.
Юрій МАЗУРИК
Про автора: Юрій Мазурик – головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради, член Національної спілки краєзнавців України, археолог, автор 20 публікацій про локалізацію братських могил біля Луцької в’язниці (1941–1942 рр.) та увічнення їхньої пам’яті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПРО РОЗСТРІЛ У ЛУЦЬКІЙ В'ЯЗНИЦІ 1941 РОКУ
