Виставка «Обірваний вірш» присвячена 100-річчю з дня народження польської поетеси єврейського походження Сари Поліни Ґінцбург (1917–1944), відомої під літературним псевдонімом Зузанна Ґінчанка.
Експозицію відкрили 14 червня у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. На 20 стендах можна побачити фото із Зузанною Ґінчанкою. Усі вони обрамлені старими світлинами міст, у яких проживала поетеса.
«Відкриваємо невідому постать Зузанни Ґінчанки», – зазначив на початку Генеральний консул РП у Луцьку Вєслав Мазур. Дійсно, майже для всіх, хто прийшов на виставку, та навіть для тих, хто долучився до її створення, ім’я цієї поетеси раніше не було відоме.
«Восени минулого року до Рівного приїжджав Ярослав Миколаєвський із Музею літератури імені Адама Міцкевича у Варшаві. Хотів дізнатися, що є в Рівному, пов’язаного з іменем Зузанни Ґінчанки. Здивувався, що ми про неї нічого не знаємо. Мабуть, ми, музейники, архівісти, краєзнавці, вперше від нього дізналися про цю поетесу. Після цього почали працювати: я, Андрій Климчук та Олена Гумінська», – розповіла Валентина Данілічева, старший науковий співробітник Рівненського краєзнавчого музею. Під час презентації вона також повідомила, що після завершення роботи над виставкою в Державному архіві Рівненської області будо знайдено близько 20 документів, пов’язаних із Зузанною Ґінчанкою та її родиною.
Науковець Ірина Захарчук під час заходу підкреслила, що після війни ім’я Зузанни Ґінчанки було майже забуте: «У польську літературу воно почало повертатися у 80-х рр., коли Юзеф Лободовський видав у 1987 р. збірку віршів «Пам’яті Суляміти». Згодом, у 1994 р., вийшла книга Ізольди Кєц. Їй вдалося поспілкуватися з тими людьми, які знали Ґінчанку. У 2001 р. книгу про Ґінчанку видала Агата Арашкевич».
В Україну це ім’я повернулося на початку 2000-х рр. Його українцям відкрив професор Ярослав Поліщук. Ще 10 років тому він опублікував розвідку «Трагічна муза Зузанни Ґінчанки» та переклав українською деякі вірші поетеси.
Цікаві паралелі між долею Зузанни Ґінчанки та інших поетів, які померли у молодому віці, провела Лілія Овдійчук. Вона, зокрема, згадала Михайла Лермонтова, Василя Симоненка, Богдана-Ігоря Антонича, Олену Телігу, які, попри ранню смерть, залишили цікаву спадщину та ввійшли в історію світової літератури.
Протягом заходу присутні мали можливість пізнати біографію та творчість Зузанни Ґінчанки, послухати її вірші польською та українською мовами (у перекладі Ярослава Поліщука).
До створення виставки долучилися рівненські літературознавці та краєзнавці, а також польські дослідники. Головний організатор виставки – Генеральне консульство РП у Луцьку.
Довідка: Зузанна Ґінчанка народилася в 1917 р. у Києві. Дитячі та юнацькі роки провела в Рівному, де навчалася в польській гімназії. Була студенткою Варшавського університету. Товаришувала з Вітольдом Гомбровичем, Юліаном Тувімом, Юзефом Лободовським. Входила до літературних груп «Волинь» та «Скамандер». Твори поетеси друкувалися у виданнях «Wiadomości Literackie», «Sygnały», «Szpilki». Перша і єдина прижиттєва збірка «Про кентаврів» («O centaurach») вийшла друком у Варшаві в 1936 р. Повна збірка її творів «Зузанна Ґінчанка. Зібрані вірші» («Zuzanna Ginczanka. Wiersze zebrane») вийшла друком у 2014 р. у Польщі.
Напередодні Другої світової війни Зузанна приїхала в Рівне, в гості до бабусі, де її застав прихід Червоної армії. У період першої радянської окупації мешкала в Рівному та Львові. Після захоплення німецькими військами Галичини у 1941 р. переховувалася в Львові, потім у Кракові. Розстріляна гітлерівцями в 1944 р.
Наталя ДЕНИСЮК
Фото: Ірина КАНАГЕЄВА
