В ніч з 28 на 29 червня 1940 р. НКВД розпочав третю масову депортацію польських громадян вглиб Радянського Союзу. Всього було депортовано близько 80 тис. поляків, які до вересня 1939 р. проживали на землях, анексованих СРСР. Всі депортації поводилися згідно з інструкцією, виданою керівництвом НКВД.
Групи спеціального призначення, метою яких було виселення жителів, складалися найчастіше з офіцера НКВД та кількох місцевих міліціонерів та представників влади. Вони приходили до помешкань переважно вночі, часом під ранок, тільки в нечисленних випадках говориться про те, що вони приходили впродовж дня. Цілі села та райони пустіли. Людей доставляли на залізничні станції спеціально обладнаними автомобілями, де вони в нелюдських умовах чекали часами цілими годинами, доки прийде поїзд.
Твердження майора Адама Сольського, що майже 50 % вагонів, які існували в СРСР, були тюремними вагонами, майже повністю відповідає правді. Ці вагони були неутеплені, брудні і темні – типові вагони для перевезення вантажів або худоби, але спеціально переобладнані для перевезення людей. До обов’язкового обладнання кожного з них входила параша або жерстяне корито для вдоволення фізіологічних потреб і металева буржуйка, яку ще називали коза і яку, через відсутність палива, переважно не використовували. Кожен з вагонів максимально міг умістити не більше 30 чоловік, але в-основному в них закривали близько 50. Подорож у запломбованих вагонах тривала від кількох тижнів до більше місяця. Брудні вагони для худоби ставали для засланців домівкою, в якій вони змушені були жити багато тижнів.
Кількість усіх загиблих серед польських громадян, які в 1939-19411 рр. опинилися під радянською окупацією, невідома до сих пір. Професор Анджей Пачковський у «Чорній книзі комунізму» стверджує: «Вважається, що впродовж неповних двох років на землях, відібраних у Польщі, радянською владою було репресовано в різних формах – від розстрілу, до в’язниць, таборів і заслання до напівпримусової роботи – понад 1 млн осіб, тобто кожного десятого громадянина Речі Посполитої, котрі проживали або опинився на цих територіях. Не менш ніж 30 тис. осіб було розстріляно, а смертність серед ув’язнених і депортованих сягала десь 8–10 %, тобто померло ще 90–100 тис. осіб».
Джерело: niezalezna.pl
Переклад українською: Monitor Info
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
