Без костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному важко уявити не тільки життя місцевих католиків, але й образ цілого міста.
Єдиний у Рівному храм, збудований у стилі модернізму, привертає увагу своїми стриманими кубічними формами, що помітно контрастують на тлі російських воєнних казарм. Таке сусідство здається дивним, однак воно чудово ілюструє непросту історію нашого міста.
Кадрові військові з’явилися в Рівному наприкінці XVIII ст., тобто задовго до будівництва в місті костелу для військових. У ті часи Волинь унаслідок поділів Польщі була загарбана Російською імперією. Через близькість Рівного до кордону з Австрійською імперією російська влада прийняла стратегічно важливе рішення про утворення тут гарнізону. Для військових спочатку винаймали помешкання у місцевих. А наприкінці XIX ст. у Рівному побудували казарми. Вони розташовані з обох боків сучасної вулиці Соборної, на захід від річки Устя. Зважаючи на якість будівництва казарм, що вже понад століття не втрачають свого привабливого вигляду, російські війська планували залишитися тут надовго. Однак історія розпорядилася інакше.
Після Першої світової війни, під час якої гарнізон неодноразово переходив із рук у руки, Волинь включили до складу Польщі. Тоді починається розбудова воєнного містечка, що займало значну частину на той момент невеликого Рівного. Вздовж вулиці Дубенської з’явилися нові житлові будинки для родин військовослужбовців. Також у міжвоєнний період було зведено будинок, де солдати мали змогу проводити свій вільний час (сучасний Будинок офіцерів). Парафіяльний костел Святого Антонія міг помістити лише половину особового складу гарнізону, тому прийняли рішення спорудити католицький храм для військових. У 1930 р. почали будувати гарнізонний костел за проектом архітектора В. Чечота. Освятили його 8 грудня 1932 р. Модерністичний костел у своїх стриманих формах із високою вежею-дзвіницею до сьогодні є окрасою перехрестя вулиць Дубенської та Соборної.
Але не завжди його доля була безхмарною. У 1945 р. радянська влада закрила костел Святих Апостолів Петра і Павла. Згодом його використовували, зокрема, як стайню для коней, кінотеатр чи спортзал. Були тут також майстерні та меблевий магазин.
У 1991 р. костел віддали вірянам. Доглянутий та прибраний, він досі не втрачає свого модерністичного вигляду. Сьогодні це єдиний у місті чинний католицький храм.
Мар’яна Якобчук,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури
Фото авторки
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
