У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються листівки періоду 1920–1930-х рр. із видами Луцька. Ці невеличкі за розмірами зображення є не лише ілюстративними документами, це свідки архітектурної забудови Луцька. За їх допомогою можна перенестись у минуле й помандрувати вулицями міжвоєнного міста.
Найбільша пам’ятка Луцька, яка зберіглася до сьогодні, – замок Любарта (№ 1–4), один із найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Пам’ятка національного значення, головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», найдревніша споруда міста. В 1930-ті рр. проводили реставрацію замку: було підмуровано фундамент Владичої вежі, виконано нові залізобетонні стовпи В’їзної вежі. Одночасно з реставрацією відбувалися археологічні розкопки. Відкопали частину пивниць господарського двору, розпочато відкриття фундаменту церкви Івана Богослова, знайдено багато старих монет, люльок, орнаментованих кахлів, полив’яних дахівок. У внутрішньому дворі замку під стіною, в оточенні старих дерев, огороджений дерев’яним парканом, знаходилися встановлений на честь князя Любарта пам’ятний хрест (№ 5), а також пам’ятка доби класицизму – будинок із колонами (нині Музей книгодрукування Луцького державного історико-культурного заповідника).
Недалеко від замку розташовувалися храми старого міста, зокрема кафедральний костел Святих апостолів Петра і Павла, пам’ятка архітектури класицизму національного значення ХVІІІ ст. (№ 6, 7), Велика синагога або Малий замок, стара ренесансна споруда з оборонною вежею, пам’ятка архітектури національного значення ХVІІ ст., (№ 8, 9), Лютеранська кірха (нині Баптистська церква), неоготична пам’ятка архітектури початку ХХ ст. (№ 10).
На Домініканській вулиці (№ 11), нині вулиця Данила Галицького, розташована Братська Хрестовоздвиженська церква. У 1930-х рр. її відреставрували під керівництвом архітектора Сергія Тимошенка: змінили силуети купола, маківки та західний фронтон (до пожежі 1803 р. це була велика церква луцьких братчиків). Церква – пам’ятка архітектури національного значення ХVІІ ст., у комплексі з монастирським приміщенням входить до історико-архітектурного ансамблю Луцького братства Чесного Хреста.
Цікава пам’ятка, що не зберіглася до наших днів, – Базиліанський міст, у березні 1926 р. парапет якого був прикрашений бюстами діячів польської культури: Юзефа Крашевського, Тадеуша Чацького, Юліуша Словацького, Генрика Сенкевича (скульптор із Варшави Аполінарій Гловінський).
На початку ХХ ст. у Луцьку було лише понад півтори тисячі житлових будинків (із них 389 кам’яних). В околицях замку зберіглося декілька шляхетських будівель, переважно кінця XVIII – початку ХІХ ст. (№ 12), вулиці були забудовані рядом мурованих житлових і торгових будинків, де, в основному, проживали єврейські родини. Це Ягеллонська вулиця (№ 13, 14, нині вулиця Лесі Українки), яка з’єднує стару частину міста з центром, та вулиця Маршалка Пілсудського (№ 15, нині вулиця Винниченка). На Ягеллонській розміщувалася невелика капличка (№ 16), пам’ятка кінця ХІХ ст., знесена у 1961 р.
У центрі міста розташовується ще один величний, бароковий, храм, пам’ятка архітектури національного значення ХVІІІ ст. – Свято-Троїцький кафедральний собор (№ 17, 18; на листівках бачимо внутрішній вигляд приміщення і центральний вхід). Будівля входить у комплекс споруд монастиря та костелу бернардинів. На початку 1920-х рр., коли Волинь входила у склад Другої Речі Посполитої, в одній із частин приміщення монастирського комплексу містилася адміністрація Волинського воєводства (№ 19, 20). Навпроти собору знаходився вхід до міського парку, невеликого, затишного, але дуже гарного, центру культурного відпочинку лучан (№ 21, 22). Парк був засаджений рідкісними породами дерев, «розбиті» широкі алеї, доріжки, клумби, садові лавочки. У святкові та вихідні дні там грав духовий оркестр. Площа між огорожею собору й міським парком до 1939 р. була названа на честь Габріеля Нарутовича (№ 23) – першого президента Речі Посполитої.
У 1928 р. збудовано Земельний банк (№ 24) за проектом польського архітектора Мар’яна Лялевича у стилі академічного класицизму. За радянської влади там був Будинок офіцерів. В одному з корпусів теперішнього Управління Служби безпеки України в 1930-х рр. містилася «Polska macierz szkolna». У приміщенні Волинського окружного земельного управління, побудованого в 1928–1930 рр. за проектом луцького архітектора Казимира Яницького, нині знаходиться Волинський краєзнавчий музей (№ 25).
У районі вулиці Глушець (нині Ковельська) розташовувалася пристань Веслярського товариства (№ 26), що складалася із кількох будиночків для адмінприміщень та складу плавзасобів. Там періодично відбувалися спортивні змагання з веслування та сплави на човнах. За найбільшим мостом Луцька, Красненським, пролягала вулиця Тадеуша Костюшка (№ 27, нині вулиця Ковельська), яка у 1930-ті рр. набула цілком європейського вигляду. Там знаходилися міське управління зв’язку, поліційні казарми, готель «Варшавський», діяли млини, фабрики, майстерні, склади, ресторани та різноманітні крамниці. На торговій площі проходили ярмарки. На вулицях міста можна було зустріти різних людей: візників, гендлярів, канатників, а також жебраків (№ 28).
У цей період Луцьк розбудовується, постають нові споруди, публічні і приватні будинки, великі і малі, часто вже не провінційні, які надають місту модерного вигляду. Багато в місті старовини, історичних пам’яток, решток давньої архітектури, що свідчить про славну його минувшину, багату історію, про життя, що тут кипіло.
Ілона НЕСТОРУК,
старший науковий співробітник відділу фондів Волинського краєзнавчого музею
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ГАВРИЛО ОСТАПЕНКО – КРЕСЛЯР, МУЗЕЙНИК, УЧИТЕЛЬ
ВОЛИНЬ НА ЗНІМКАХ ФОТОГРАФА ЯНА БУЛГАКА
НАПОЛЕОН ОРДА – УЧАСНИК ПОВСТАННЯ 1830-1831 РОКІВ
