7–8 вересня в центрі Підляського воєводства, в місті Білостоці, пройшли заходи із вшанування пам’яті засланих у Сибір поляків. Взяла в них участь і делегація з Волині.
Головні події були заплановані на 8 вересня, а перші групи почали прибувати ще ввечері 6 вересня. Волиняни, зокрема представники Товариства польської культури імені Еви Фелінської на Волині та Волинського товариства лікарів польського походження, приїхали до Білостока у четвер 7 вересня. І хоча всіх утомив традиційно «гостинний» кордон, на якому довелося добряче почекати, та й погода видалася дощовою і холодною, ми все-таки вирушили на екскурсію містом. Бруковані вулиці та площі, ратуша, костели та церкви, музеї та, звісно, перлина Білостока, «Підляський Версаль» – палац Браницьких із прекрасним парком…
Після повернення з прогулянки ми повечеряли й поїхали на нічліг до гуртожитку Білостоцької політехніки. Крім нашого майже 80-особового колективу, приїхали ще 120 поляків із Білорусі, понад 80 – з Литви та 15 – з Естонії.
Зранку наступного дня на Катинській площі відбулися мітинг та екуменічний молебень, якими розпочався XVII Міжнародний марш пам’яті засланців Сибіру. Співорганізаторами маршу були Спілка сибіряків, Музей пам’яті Сибіру, Міська рада Білостока, Маршалковське управління Підляського воєводства, Управління у справах ветеранів та репресованих.
Гасло цьогорічного маршу – «Батьківщина в наших серцях і пам’яті». В ньому взяли участь сибіряки та їхні сім’ї, ветерани, учні місцевих шкіл, студенти, харцери, мешканці міста. Крім Полонії з країн колишнього СРСР, прибули також делегації поляків зі США, Австралії та Великобританії. Погода, яка ще біля Катинського пам’ятника не обіцяла нічого хорошого, поступово покращилася, і коли колона з 12 тис. осіб підійшла до кінцевого пункту маршу, костелу Святого Духа, навіть виглянуло сонце. Після меси, яку відправили за вічне спочивання для тих, хто загинув у Сибіру, і за Боже благословення для тих, хто вижив, відбулися мітинг і покладання вінків біля пам’ятника Невідомому сибіряку.
Із короткими промовами виступили представники влади та різноманітних громадських організацій, зачитали звернення президента Республіки Польща Анджея Дуди і прем’єр-міністра Беати Шидло. Виступила теж особливий гість Маршу – донька генерала Владислава Андерса Анна-Марія Андерс. Запали в душу слова мера Білостока Пшемислава Тухлінського: «Наш обов’язок – робити все потрібне, щоби пам’ять про ті події і людей, які зазнали такої трагічної долі, надалі жила й поєднувала наступні покоління. Це важкі сторінки нашої пам’яті, але жоден народ не може існувати та розвиватися, не опираючись на свої традиції й історію».
Закінчилися всі заходи почесним залпом і покладанням вінків біля пам’ятника Невідомому сибіряку.
Ми теж поклали свої вінки. Потім на площі біля костелу почалося традиційне частування грохувкою, але нам потрібно було поспішати, адже нас чекала неблизька дорога.
Анатолій ОЛІХ
фото автора
