Таке завдання ставили перед собою учасники практичної конференції в межах проекту «Відкритий Луцьк. Відкрите Рівне», що відбулась у Рівному напередодні Дня незалежності Польщі.

На прикладі польського досвіду учасники заходу обговорювали стан та перспективи розкриття потенціалу прозорості міських інформаційних даних територіальних громад.

Серед присутніх були представники місцевого самоврядування, кореспонденти місцевих ЗМІ, студенти Рівненського державного гуманітарного університету й Національного університету водного господарства та природокористування, місцеві громадські активісти.

Під час конференції присутні заслухали та обговорили особливості забезпечення доступу до публічної інформації в Польщі, механізми розробки проекту Стратегії розвитку Варшави – 2030, наявні інструменти моніторингу місцевих бюджетів Польщі, практики впровадження громадських бюджетів у Польщі, оцінки успішності українських проектів, спрямованих на забезпечення прозорості влади.

Йшлося також про основні труднощі, котрі можуть виникнути у процесі забезпечення доступу до публічної інформації на українському ґрунті. Серед таких успішних практик було презентовано як владні, так і громадські ініціативи – «Дані по-варшавськи» (danepowarszawsku.pl), «Моя держава» (mojepanstwo.pl), «Прозорий Люблін» (jawnylublin.pl), «Гданський бюджет» (gdansk.pl/budzet), «Рахується місто Каліш» (liczysiemiasto.pl), «Наша каса» (naszakasa.org.pl/gmina/polska/#/2015,1). Вони спрямовані на спрощення й поширення інформації про доходи та видатки з муніципальних бюджетів, про найбільш затратні проекти чи борги, які має місто. Цікавою була демонстрація розподілу бюджетних видатків. Присутнім показали, на що саме йдуть видатки, скажімо, Любліна розміром 100 зл. Традиційно найбільші видатки в Польщі спрямовуються на фінансування системи освіти та охорони здоров’я.

На конкретних прикладах Кшиштоф Якубовський («Фундація свободи», Люблін) продемонстрував дієвість та результативність проектів, спрямованих на розширення прозорості бюджетних процедур. Люблінським  активістам вдалося, наприклад, виявити, що міська влада витратила на інформування громадськості у мережі «Facebook» 8 тис. зл. Після привернення уваги громадського до цього випадку, кошти згодом були спрямовані у більш корисному напрямку для міста, а інформуванням у «Facebook» службовці міської ради займалися надалі, поєднуючи ці функції з основною адміністративною роботою.

Особливий інтерес викликала інформація про оборот ресурсу інформації у ЄС, розмір котрого за оцінками Кшиштофа Коваліка («Фундація свободи») становить до 200 млд євро. І якщо не відкривати цю інформацію, то й вказані кошти не працюватимуть на економіку. Так, досвід реалізації проекту «Як доїду» (jakdojade.pl) у польських містах вказує на результативність економії часу, фінансів, трудових та транспортних ресурсів у процесі відкриття інформації про громадський транспорт.

Серед успішних українських проектів, спрямованих на розкриття публічної інформації, було відзначено Єдиний реєстр судових рішень (reyestr.court.gov.ua/Page/2), державний проект «ProZorro» (prozorro.gov.ua), ініціативу «Dozorro» (dozorro.org), Єдиний реєстр декларацій (public.nazk.gov.ua), веб-портал використання публічних коштів (spending.gov.ua), система перевірки контрагентів You-control (youcontrol.com.ua/landing_002) тощо.

На думку Святослава Клічука (ГО «Соціальне партнерство, ініціатива «За чесний тендер», Рівне), багато сайтів, де міститься публічна інформація, все ще не є зручними для громадян. Варто спрямовувати увагу саме на програмне забезпечення сайтів, їх візуальну та інформаційну доступність, адже місцеві бюджети в Україні, які подаються переважно у формі таблиць Exel, надзвичайно важко аналізувати.

Для прикладу, аналізуючи сайт jawnylublin.pl можна побачити еволюцію бюджету міста у різні роки, порівнювати найбільш затратні проекти тощо.

Важливим є також демонстрування роботи комунальних підприємств, котрі мають чи не найбільші контракти з владою міст, контроль за розподілом малих видатків, їх прозорістю та відкритістю. Так, наприклад, «Прозорий Люблін» дає можливість перевіряти фінансову сторону малих проектів та їх суспільну доцільність.

За спостереженням Кшиштофа Коваліка, поведінка чиновника в Польщі щодо забезпечення доступу до публічної інформації може передбачати: надання інформації, продовження процесу надання інформації до двої місяців, відмову в наданні інформації, пояснюючи це тим, що вона не є публічною, відмову в наданні інформації з поясненням, що це –  невідкрита інформація, залишення запиту без відповіді.

Надзвичайно важливо привчати чиновників не залишати запити без відповіді, не відмовляти у доступі до публічної інформації, а робити її відкритою. Це впливає на ефективність роботи місцевої влади та убезпечує від зловживань нею, сприяє економії розподілу ресурсів.

Топ-проблемою конференції стало також обговорення досвіду реалізації громадських бюджетів у Любліні та Рівному. Було відзначено, що виміром успіху громадських бюджетів є не тільки кількість поданих проектів чи голосів, а й залучення жителів та громадських організацій до промоції громадського бюджету, вдосконалення його процедури. Учасники конференції аналізували помилки в реалізації громадських бюджетів у польських містах.

Подібні практичні заходи містять корисну практичну інформацію, котра здатна модернізувати бюрократизований моноліт української муніципальної влади. Дуже важливо, щоб інтерес до подібних заходів виявляли не лише студенти та громадські активісти, а насамперед чиновники та міські обранці –  саме ті, хто першочергово повинен забезпечувати прозорість та доступність інформації про діяльність місцевого самоврядування.

Віталій ЛЕСНЯК,

Українсько-польський союз імені Томаша Падури
Фото надав автор

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НА СТОРОЖІ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАД: ВОТЧДОГИ ЛЮБЛІНА ТА РІВНОГО ДІЛИЛИСЯ ДОСВІДОМ