Продовжуючи цикл статей про учасників польської антирадянської організації Союз збройної боротьби – 1, пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис кадрового офіцера Війська Польського Яна Триби.

Ян Триба (у матеріалах справи енкаведисти записували його імʼя як Іван) народився 1904 р. у селі Пирятин Дубенського повіту Волинської губернії. Його батько, Адам Триба, працював робітником на цукровому заводі в Житині. Він помер того ж року, коли Ян з’явився на світ. Його матір, Софія Триба, була домогосподаркою. Померла 1916 р. у Житині. Ян мав сестру Францишку (приблизно 1902 р. н.). На початку Другої світової війни вона мешкала в Ленінграді й не підтримувала зв’язків із братом.

Відомо, що Ян закінчив шість класів Рівненської гімназії. З 1924 до 17 вересня 1939 р. він служив у польській армії, останні 11 років у званні плутонового (відповідник звання молодшого сержанта). За багаторічну службу отримав медаль від польського уряду.

У Рівному Ян жив із 1922 р. До 1925 р. він працював в екіпажній майстерні. Взявши шлюб із Софією (1905 р. н., дівоче прізвище невідоме), оселився на вулиці Новий світ, 3, кв. 2. Подружжя виховувало двох синів. На момент арешту Яна його старшому синові Мечиславу було шість років, а меншому Євгенію виповнилося шість місяців.

Як відомо, після встановлення радянської влади 17 вересня 1939 р. усі військовослужбовці польської армії опинилися без роботи, а відповідно й без засобів для існування. Звичні до усталеного життя вояки заробляли на життя важкою фізичною працею. Частина з них нелегальним шляхом потрапила до Угорщини, намагаючись приєднатися до військових легіонів, що формувалися під керівництвом еміграційного уряду. Інші, залишаючись на окупованих територіях, часто долучалися до підпільних угрупувань, що виникали в містах і містечках колишніх східних воєводств Польщі. Дехто, втративши надію щодо відновлення Польщі, з обережністю ставився до радикальних ідей позбавлення від більшовицької окупації. Серед таких виявився й Ян Триба. У березні 1940 р. Ян Язвінський поінформував його про створення Союзу збройної боротьби (СЗБ) в Рівному. Зі слів Яна Триби, він не вірив словам Язвінського, проте той переконував, що організація підніме збройне повстання проти совєтів і доб’ється відновлення незалежності Польщі.

На допиті від 27 квітня 1940 р. Ян Язвінський заявив: «После приезда «Вита» во второй половине февраля, я имел беседу о создаваемой организации с Трибой Иваном, проживающим в том же доме, где и я. Трибе Ивану, у него-же на квартире при неоднократных моих посещениях, я ему рассказал что создается польская организация, вкратце посвятил его в задачи организации и заявил, что первоочередной задачей является вербовка людей в организацию. Хотя Триба мне не дал прямого ответа о согласии вступить в организацию, но и не отказался, я поручил ему подбирать людей для вовлечения в организацию и рекомендовать их мне».

Як зізнався після арешту Ян Триба, Ян Язвінський розумів його вагання, адже він мав двох малих дітей і дружину. Ян Язвінський та Ян Триба зупинилися на тому, що Ян сам не буде членом СЗБ, а візьметься за підбір кандидатур для формування пʼятірки, якою керуватиме Ян Язвінський.

Серед запропонованих ним кандидатів були сержант Едмунд Шанава, котрий мешкав на Грабнику і після встановлення радянської влади працював різноробочим у кінотеатрі «Комінтерн», а згодом підофіцери Людвиг Бжуска та Вацлав Бальцоровяк. Останні мешкали на вулиці Білій. Вацлав Бальцоровяк працював на залізничній станції вантажником.

Однак після розмови з Яном Язвінським жоден із колишніх військовослужбовців не погодився вступити до лав підпілля. Надто ефемерною і нереальною для них виглядала ідея повалення окупаційної влади шляхом збройного повстання.

Третій відділ УДБ УНКВС у Рівненській області арештував Яна Трибу 27 квітня 1940 р. (того ж дня, коли Ян Язвінський дав проти нього свідчення) і доправив до рівненської в’язниці НКВС. Під час арешту та обшуку в нього вилучили паспорт, чотири довідки на його ім’я, 719 злотих паперовими купюрами і 125 злотих сріблом, а також два золотих перстні. Гроші та прикраси передали на зберігання до фінансового відділу УНКВС у Рівненській області.

Єдиний допит відбувся 28 квітня 1940 р. Уже 7 травня Яну Трибі пред’явили звинувачення в тому, що він був активним учасником «польської націоналістичної антирадянської підпільної організації». В’язень не визнав своєї провини, заявивши, що згоди на участь в організації не давав. Проте сказав: «…Будучи враждебно настроен по отношению к Советской власти я был сторонником этой антисоветской польской организации и косвенно проводил в ней антисоветскую работу».

Вироком Рівненського обласного суду, виїзне засідання якого відбулося 22–23 листопада в Дубні, за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР Яна Трибу засуджено на 8 років виправно-трудових таборів з обмеженням у громадянських правах на п’ять років та конфіскацією майна.

6 грудня 1940 р., як і інші фігуранти групової справи, заведеної на членів рівненського осередку СЗБ–1, Ян Триба звернувся до Верховного суду УРСР з касаційною скаргою, в якій визнав себе винним та попросив зменшити міру покарання. Ухвалою Кримінальної колегії Верховного суду УРСР від 7 березня 1941 р. вирок суду залишили без змін.

Подальша доля Яна Триби та його родини нам невідома. Але в архівно-слідчій справі зберігається документ із грифом «Цілком таємно», надісланий 11 травня 1950 р. начальнику 7-го відділу управління МДБ Рівненської області, майору Гусєву (аналогічний документ ми цитували у біографічному нарисі про Ольгерта Вірпшу), наступного змісту: «В период Отечественной войны с немецко-фашистскими захватчиками, на территории Германии Советскими войсками захвачены трофейные документы, в числе которых имеются документы органов МГБ и на гр. Триба И. А. в связи с тем, что из числа захваченных документов последние представляют оперативный интерес, прошу принять меры по установлению на жительстве на территории Вашего района гр. Триба И. А.» У відповіді на зазначений лист, датованій вереснем 1950 р. та адресованій начальнику інспекції при начальнику УМДБ Рівненської області, товаришу Шуліці, зазначено, що Триба Ян Адамович у Рівному не проживає.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 18 січня 1994 р. Ян Триба потрапляє під дію ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.