Повернуті із забуття: Юзеф Копицяк
Статті

Продовжуючи цикл статей про учасників Союзу збройної боротьби – 1, польської конспіративної антирадянської організації, що діяла на території Західної України в 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Юзефа Копицяка – діловода рівненської «Каси хворих».

Народився Юзеф Копицяк 1892 р. у селі Лободні (у міжвоєнний період – у Ченстоховському повіті Келецького воєводства, нині Сілезьке воєводство) в родині Яна Карловича та Ельжбети Францівни Копицяків. Зі слів Юзефа, його батько не мав постійного місця роботи й ніякого майна. Відомо, що Ян Карлович помер 1938 р., Ельжбета Францівна – 1936 р.

Юзеф закінчив шість класів гімназії та педагогічні курси в Ченстохові. Працював учителем у Клобуцьку.

Невідомо, за яких обставин Юзеф Копицяк потрапив до Рівного. Там він мешкав на вулиці Кручій, 11. Юзеф не був одруженим. Із близьких родичів мав брата Павла (1899 р. н.), який до Другої світової війни проживав у селі Броди Дуже, розташованому в Німеччині, де працював учителем, та сестру Станіславу (1905 р. н.), у шлюбі Собич, яка жила у Клобуцьку разом із чоловіком Едуардом Собичем, водієм за професією.

Kopytiak4

До Союзу збройної боротьби – 1 Юзефа Копицяка завербував Казімєж Язвінський у лютому 1940 р. у своїй квартирі на вулиці Новий Світ, 6. Чоловіків познайомив у 1938 р. колишній директор «Каси хворих» Антоній Коженьовський. Підбираючи надійних людей для конспіративної роботи, Казімєж Язвінський вирішив залучити Юзефа Копицяка і для цього запросив його до себе додому, де розповів про організацію, її завдання й напрями діяльності в умовах радянської окупації. Спонукаючи Юзефа до боротьби за відновлення Польщі, Казімєж Язвінський зауважив, що їхнє основне завдання – об’єднати всіх поляків-патріотів в одну організацію й підготувати збройне повстання проти радянської влади. Усі детальні відомості про СЗБ Юзеф мав отримати від Яна Копчинського, адже він увійшов саме до його п’ятірки.

Ян Копчинський і Юзеф Копицяк бачилися всього один раз. На зустрічі Ян пересвідчився в готовності Юзефа стати підпільником і повідомив, що за потреби його викличуть.

Через кілька днів Казімєж Язвінський, зустрівши Юзефа Копицяка в Рівному на вулиці Сталіна, повідомив йому, що у справах організації він має поїхати до Здолбунова. Але більше до теми поїздки Казімєж Язвінський не повертався. Тобто Юзеф не отримав жодного конкретного завдання і серед учасників організації знав лише Казімєжа Язвінського і Яна Копчинського.

3-й відділ УДБ УНКВС у Рівненській області арештував Юзефа Копицяка 30 березня (за деякими документами 31 березня) 1940 р. й доправив до в’язниці НКВС у Рівному. Очевидно, підставою для його арешту стали свідчення Казімєжа Язвінського.

Під час арешту в Юзефа Копицяка вилучили 1020 польських злотих паперовими купюрами, 34 злотих сріблом та 15 радянських рублів, а також паспорт періоду Другої Речі Посполитої, кілька посвідчень, 50 листівок і срібний кишеньковий годинник.

10 квітня 1940 р. Юзефу Копицяку висунули обвинувачення в приналежності до антирадянської організації та веденні роботи з підготовки збройного повстання. Він визнав себе винним. На цьому розслідування діяльності підпільника Юзефа Копицяка призупинили. Однак, заповнюючи «анкету арештованого», слідчий зазначив, що той належав до так званих антирадянських (за термінологією окремих слідчих «фашистських») організацій ПОВ та ОЗН, тобто Польської військової організації й Табору національної єдності. Тому допит, проведений 22 травня 1940 р., слідчі присвятили виключно з’ясуванню політичної приналежності в’язня. Юзеф Копицяк зізнався, що з 1916 р. був членом ПОВ до моменту припинення її існування, тобто до 1918 р., і коли діяльність цієї організації в 1932 р. відновили, він знову став її членом, виконуючи обов’язки касира Рівненського повітового комітету ПОВ. Зі слів Юзефа, обов’язки секретаря Рівненського повітового комітету ПОВ виконував уже згадуваний нами Ян Копчинський, головою осередку був Антоній Коженьовський, колишній директор «Каси хворих», який у листопаді 1939 р. виїхав із Рівного до Варшави. Заступником голови повітового осередку ПОВ був Чмилевський (ім’я невідоме). Останній працював у рівненській ощадкасі.

1938 р. Юзеф Копицяк вступив до ОЗН. Серед своїх однопартійців на допиті він назвав Вітольда Вишневського, який працював завідувачем відділу забезпечення рівненської «Каси хворих» і проживав на Грабнику; Юзефа Мазура, директора «Каси хворих»; Стефана Подобинського, завідувача господарської частини «Каси хворих», який також мешкав на Грабнику; Станіслава Шиманського, секретаря «Каси хворих», який жив на вулиці Сенаторській у Рівному; Софію Добровольську, рахівника «Каси хворих», котра мешкала на Грабнику.

Kopytiak1 1

Вироком Рівненського обласного суду, виїзне засідання якого відбулося 22–23 листопада в Дубні, та повторного судового засідання, яке пройшло 17–18 січня 1941 р., за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР Юзефа Копицяка засудили до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах та обмеження у громадянських правах на три роки з конфіскацією майна. Ухвалою від 7 березня 1941 р. Верховний суд УРСР залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого. 

Заключенням прокуратури Рівненської області від 30 грудня 1993 р. Юзеф Копицяк потрапляє під дію ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

Подальша доля героя нашого нарису нам не відома. Проте в заключенні прокуратури зазначено, що з місць позбавлення волі його звільнили 1 листопада 1941 р. на основі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 вересня 1941 р. Тож маємо надію, що Юзефу Копицяку вдалося вціліти у круговерті Другої світової війни.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки
Статті
У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності.
27 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Маневицький експлуататор
Статті
Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.
13 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти з Піддубців та їхні конфіденти
Статті
Продовжуючи розповідати про арештованих службовців поліції, пропонуємо вашій увазі огляд кримінальних справ, заведених на поліціянтів із села Піддубці під Луцьком і на одного з таємних співпрацівників поліції. Нині документи зберігаються в Державному архіві Волинської області.
16 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти, вороги совєтської влади
Статті
17 вересня 1939 р. Совєтський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка відчайдушно боронилася від армії Третього Рейху. На захоплених територіях, серед яких була Волинь, під репресії потрапили насамперед ті, хто становив потенційну небезпеку для нових господарів. Зокрема, чисельною групою арештованих стали службовці поліції.
04 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Справа ковельських порушників кордону
Статті
Серед численних справ проти поляків, яких звинуватили в контрреволюційній діяльності, здебільшого вигаданій, інколи трапляються справи, пов’язані з іншими правопорушеннями. Одна з таких – справа проти жителів Ковеля, яких затримали при нелегальному перетині кордону.
12 грудня 2023
Репресовані волинські поляки: Подальша доля не відома
Статті
Кримінальна справа, якщо обвинувачений на момент її завершення залишався живим, переважно не містить інформації про його подальшу долю. Проте засудження на певний строк ув’язнення не має ставати вироком на забуття.
30 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: Смерть в ув’язненні
Статті
У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.
16 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: «Помістити у виправно-трудовий табір»
Статті
Державний архів Волинської області (ДАВО) оприлюднив чергові кримінальні справи із засекреченого раніше фонду. Серед них – справи, відкриті проти жителів Волині польської національності.
31 жовтня 2023
Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті
«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».
28 вересня 2023