Цикл статей про осіб, репресованих радянською владою на Волині у 1939–1941 рр., продовжує біографічний нарис про Анджея Прушинського – одного з представників відомого шляхетського роду Прушинських.
Народився Анджей-Антоні Прушинський (у кримінальні справі енкаведисти записали його імʼя як Андрій) 4 лютого (17 лютого за новим стилем) 1890 р. у Пустомитах Рівненського повіту Волинської губернії (нині Гощанський район Рівненської області). Його батько, Чеслав Петрович Прушинський, володів двома сільськогосподарськими маєтками в Пустомитах і Воронові Рівненського повіту. Дві колонії при селах Матіївка і Петровиці він здавав в оренду. Разом із дружиною, Марією Сигізмундівною, виховував трьох дітей: Анджея, Пьотра (1894 р. н.) та Анелю (1891 р. н.). Відомо, що Чеслав Прушинський помер 1938 р., а Марія Прушинська на початку Другої світової війни мешкала у Львові на вулиці Листопадовій, 92.
До 1903 р. Анджей Прушинський мав приватного репетитора, який допомагав йому готуватися до іспитів у гімназію. 1903 р. він виїхав до Англії, де до 1908 р. навчався у школі. Після її закінчення повернувся до Росії. Успішно склавши екзамен за програмою семи класів гімназії, 1909 р. Анджей став студентом Інституту лісового господарства у Львові. Після завершення навчання він повернувся до Пустомит і з 1912 до 1918 р. працював у свого батька завідувачем лісового господарства.
З архівних документів відомо, що батьки Анджея Прушинського якийсь час перебували в Житомирі, але події 1919 р. змусили їх залишити місто. Сам Анджей у січні 1919 р. виїхав до Кракова, а згодом до Варшави, де став добровольцем Війська Польського. 1920 р. у складі 9-го уланського полку він брав участь у радянсько-польській війні у званні капрала.
1921 р. Анджей Прушинський повернувся до Пустомит. Того ж року Чеслав Прушинський наділив Анджея 250 га землі, 2600 га лісу, 12 житловими приміщеннями та 10 господарськими будівлями. Для роботи в господарстві молодий землевласник наймав до 46 працівників, для сезонних робіт – до 200 осіб щороку.
1925 р. Анджей Прушинський із дружиною Климентиною Тадеївною вирушив у довготривалу туристичну подорож Європою. Вони побували в Англії, Франції та Італії.
Подружжя Прушинських мало п’ятьох дітей: Чеслава (1922 р. н.), Марію (1923 р. н.), Влодзімежа (1926 р. н.), Магдалену (1927 р. н.) та Станіслава (1928 р. н.). Після народження найменшого сина Климентина померла. На руках у Анджея залишилися п’ять дітей; найстаршому сину було всього шість років. Припускаємо, що вихованням дітей займалася їхня незаміжня тітка Анеля, яка залишилася проживати в Пустомитах.
Кардинально життя родини Прушинських змінилося відразу після того, як Червона армія перетнула радянсько-польський кордон. Червоноармійці забрали з маєтку Пьотра Прушинського; родину не повідомили про його місце перебування. 23 вересня до в’язниці НКВС у Рівному потрапив Анджей Прушинський. Його звинуватили в жорстокій експлуатації селян і знущанні над ними. З’явилися і двоє свідків із «батраків», Володимир Гапич та Володимир Гроховський, які стверджували, що Анджей Прушинський застосовував до них фізичну силу.
В архівно-слідчій справі збереглася характеристика Анджея Прушинського, яку органам НКВС надала сільська рада села Пустомити. У ній зазначено (подаємо мовою документа, зі збереженням орфографії): «Характеристика поміщіка Прушінського Андрія в селі Пустомитах котрій походів так само з поміщіків увес час свого життя не працював, а тількі провадів експлотацію батраками, котрі працювали од темного до темного… І за щот чужої праці батраків і бідних селян імущество мав таке: сад, парк і огород 16.05 га, землі пахотной в Пустомитах 206.09 га, сіножаті 39.42 га, пасовіска 4.55 га, неужитків 7.78 га, багно і води 0.33 га, хмілярня 5.11 га, дороги і рови 7.92 га, ліса 2283.73 га, школок в лісі 0.32 га, сіножаті в лісі 1161.85 га, земля пахатная в лісу 51.26 га, сад в лісу 0. 52 га, лінї дорогі і неужиткі 62.63 га, [всього] 2.845.74 га, двухетажній дом 1, робочих домов 19, будінків господарськіх 24, корів дійних 31, бугаїв станових 2, телят 23, лошадей робочих 27, лошадей молодіх 12, овець 25, свиней і підсвинків 15, одна ветрана мельниця, робочих батраків 30…»
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 17 травня 1941 р. за ст. 54–4 КК УРСР Анджея Прушинського як соціально-небезпечного елемента засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Рік і вісім місяців із присудженого терміну в’язень провів спочатку в рівненській, а із січня 1940 р. – в київській в’язниці НКВС, де за результатами медичного огляду йому діагностували порок серця й визнали придатним до фізичної роботи середньої тяжкості. Свій термін покарання Анджей Прушинський відбував у «Сиблазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 10 серпня 1989 р. Анджей Прушинський підпадає під дію ст. 1 Указу Президії Верховної ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові міри по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, котрі мали місце в період 30–40-х та початку 50-х рр.»
Подальша доля Анджея Прушинського нам не відома. Проте на сайтах, присвячених генеалогії, ми знайшли інформацію про те, що він помер у 1941 р. (за іншими даними – в лютому 1942 р.).
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.
