Серед учителів, репресованих радянською владою 1939–1941 рр., був і Тадеуш Сцивярський, який працював у селі Мишакова Людвипільської гміни (нині Березнівський район Рівненської області).

 Народився Тадеуш Сцивярський 1914 р. у Сосновці (у міжвоєнний період Келецьке воєводство, нині Сілезьке). Батько Тадеуша, Антон Юзефович Сцивярський, працював забійником на шахті, він помер 1934 р. Мати, Францишка Петрівна (1890 р. н.), була домогосподаркою та займалася вихованням п’ятьох дітей: Тадеуша, Євгенія, Кшиштофа, Ірени та Софії (у шлюбі Вітковська). Відомо, що вся родина Тадеуша після поразки Польщі в німецько-польській війні опинилася на території Генерал-губернаторства.

Педагогічну освіту Тадеуш Сцивярський здобув 1933 р., закінчивши вчительську семінарію в Сосновці. Того ж року його призвали на строкову службу до Війська Польського, де він пройшов навчання у школі підофіцерів та практичну підготовку в 11-му піхотному полку, який дислокувався в місті Тарновські Гори Катовицького воєводства (нині Сілезьке воєводство). Після демобілізації Тадеуша Сцивярського зарахували до офіцерів резерву у званні підхорунжого. 1935 та 1937 рр. він проходив військові навчання. 1936 р. йому присвоїли звання підпоручика резерву.

У 1934 р. Тадеуш Сцивярський розпочав педагогічну діяльність. 1935 р. він обійняв посаду директора школи в селі Мишакова Людвипільської гміни. З 1936 р. молодий вчитель за власним бажанням став працювати інструктором Союзу стрільців. Не маючи сім’ї, Тадеуш Сцивярський повністю віддавався роботі. Польській молоді він викладав географію, історію, математику, ставив із членами організації спектаклі та розучував пісні. Пізніше зі слів Тадеуша Сцивярського енкаведисти записали в протоколі допиту: «Задача (…) организации «Стрелец» заключалась в следующем: (…) прививать членам организации любовь к б[ывшему] польскому государству, воспитывать верных защитников интересов своего (…) государства».

У Мишаковій до «Стрільця» входили 25–30 осіб, переважно поляки допризовного віку (від 17 до 21 року), тож основним завданням Тадеуша Сцивярського було ознайомлення юнаків із військовою справою. На той час комендантом організації був Адольф Вежбицький. «Стрільці» тісно співпрацювали з Корпусом охорони прикордоння, який надавав навчальні посібники та вогнепальну зброю для вишколу членів організації.

30 серпня 1939 р., фактично за день до початку Другої світової війни, Тадеуша Сцивярського мобілізували у званні підпоручика до польської армії. Військове формування, до якого він потрапив, вело бої з німецькими військами на південному фронті біля Перемишля. Потерпівши поразку, групою з 20 осіб польські вояки направилися до Львова. Перебуваючи у Брюховичах, вони дізналися, що Львів знаходиться під контролем Червоної армії. Тадеуш, як і його побратими, залишивши зброю у брюховицькому лісі, відправився додому.

Повернувшись до Мишакової, Тадеуш Сцивярський влаштувався на роботу в школі, де пропрацював до арешту.

Людвипільський райвідділ НКВС затримав Тадеуша Сцивярського 10 квітня 1940 р. Як і більшість героїв наших нарисів, він потрапив до рівненської в’язниці.

Особливе зацікавлення слідчих викликав той факт, що в’язень був інструктором Союзу стрільців. Енкаведисти звинувачували членів цієї організації в наданні допомоги польській поліції в боротьбі з «революційними проявами місцевих селян у дні відзначення революційних свят», а також у підготовці агентів для «двуйки». За результатами свідчень Тадеуша Сцивярського слідчі розпочали окреме провадження щодо Адольфа Вербицького.

Слідство у справі Тадеуша Сцивярського завершилося 17 липня 1940 р. Його звинуватили в тому, що він «був офіцером-підпоручиком резерву колишньої польської армії, у 1939 р. брав участь у воєнних діях. Протягом 1936 р. був інструктором польської молодіжної організації «Стрілець», виховуючи її членів у патріотичному дусі колишньої польської держави, тобто в злочинах, передбачених ст. 54–13 КК УРСР».

Постановою Особливої наради при НКВС від 25 жовтня 1940 р. за «активную борьбу против революционного движения» Тадеуша Сцивярського засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свій термін покарання він відбував у «Івдельлазі».

31 серпня 1941 р. Тадеуш Сцивярський отримав посвідчення, в якому зазначалося, що на підставі Указу Президії Верховної Ради його амністували як польського громадянина та що він має право на вільне проживання на території СРСР за виключенням прикордонної смуги, заборонних зон, населених пунктів, у яких оголошено воєнний стан, і режимних міст першої та другої категорій. Відповідно до цього документу, Тадеуша Сцивярського відправили до міста Чимкент Південноказахстанської області, обраного ним для проживання.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 17 березня 1989 р. Тадеуш Антонович Сцивярський потрапляє під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30–40-х і початку 50-х років».

Подальша доля Тадеуша Сцивярського нам не відома.

Шукаючи інформацію, про героя цієї публікації, на сайті wolyn.freehost.pl ми знайшли згадку про те, що Тадеуш Сцивярський помер у 2005 р. в Австралії.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.