Про нього говорили, що він малює «людей в одягу, пошитому з небес». Він зображав людину в момент, коли та відходить із життя. Його творчість спонукає до роздумів, захоплює і чарує таємничістю.
Повз полотна Анджея Врублевського неможливо пройти байдуже. Його творчість пригнічує і відштовхує, проте одночасно вабить і торкає всі відчуття. Послання його картин надзвичайно потужне, навіть метафізичне.
«Виявляється, що внутрішній світ людини – це дуже тендітна будівля, – писав Врублевський до дружини. – Якщо її з усіх сил струснути, щоби подивитися, наскільки вона міцна, та розсипається безслідно на попіл, залишаючи гнітючу пустку».
Врублевський народився 1927 р. у Вільні. Першою смертю, з якою він зіткнувся, був відхід батька – професора юриспруденції Віленського університету, котрий помер від інфаркту під час обшуку, здійснюваного гітлерівцями. Це було величезне потрясіння для молодого хлопця. Впродовж усієї своєї творчості, всього життя Врублевський шукав властиву мову, якою він міг би виразити жах і травму смерті, війни. Вона наклала відбиток на його творчість. Тема відходу у вічність поверталася бумерангом – у кольорі, композиції. Митець з усіх сил намагався призвичаїтися до смерті та страждання, зрозуміти щось, що зрозуміти неможливо, щось, що виходить за межі розуміння.
Він малював незвичайні цикли «Розстріли», «Кріслозлиття», «Черга продовжується», в яких зображав людей, охоплених та поневолених безглуздям життя, людей, які зав’язли в похмурій дійсності як предмети, як нікому непотрібний мотлох, як стільці, на яких сидять і з якими вже зрослися. Вони апатичні, порожні, вони чекають на щось і наперед знають, що цього не станеться. Депресія і безмір безглуздого існування просто вихлюпуються з картини на глядача, облипаючи його густою масою, з якої він прагне, але не може визволитися.
Розстріл VIII, 1948. Джерело: niezlasztuka.net
Екзекуція під стіною, 1949. Джерело: niezlasztuka.net
Світ, у який нас забирає художник, тільки на перший погляд нерухомий, перебуває у стагнації. Ця дійсність надзвичайно складна, сповнена неспокою та агресії, прихованої під тонкою поверхнею.
Еманація незвичайності творів Анджея Врублевського відбувається в точці, в якій художник сполучає тільки на перший погляд далекі одна від одної теми. Це відбувається десь між шоком і надією, між одержимістю смертю і прагненням нового життя та світла.
Незвичайними у творчості митця були картини, намальовані з обох боків полотна. Що це, бажання заощадити? Мабуть, ні, зваживши на тематику робіт. Це зіткнення світів. З однієї сторони грубо витесані, навіть соцреалістичні герої дня: солдати, жертви, жінки й чоловіки, втомлені і змордовані люди. На звороті – метафізичне послання. «Синій водій» супроти «Ліквідації гетто».
Виняткову роль у творчості Врублевського відіграє блакитний, сірий і синій кольори. Завдяки цим барвам фігури на картинах стають знелюдненими, позбавленими людських рис, а самі полотна межують із катастрофізмом та сюрреалізмом. Людина під владою смерті і під її абсолютним пануванням стає істотою з іншого, якогось божевільного світу.
У 1953 р. художник писав до дружини: «Зараз мені не потрібно шукати смерті, я постійно її ношу із собою, і достатньо втоми чи зміни погоди, аби відчути її в грудях».
Небесний шофер, 1948. Джерело: niezlasztuka.net
Анджей Врублевський вийшов у Татри і вже не повернувся. Була зима 1957 р., митцеві було 30. Його знайшли мертвим на дорозі Освальда Бальцера, тобто на маршруті, який вів до Морського Ока (озеро в Татрах, – ред.). Точні обставини смерті невідомі, тому існує багато домислів. Найбільш імовірною є теорія про приступ епілепсії, на яку художник страждав усе життя. Коли Врублевського знайшли, він сидів під деревом у природній позі. В нього була тріщина в черепі, покусана рука, а на лижні штани натягнуті штани від піжами.
Сам він часто говорив, що його життя стало «самогубством на виплату», тож, здається, смерть він урешті прийняв із полегшенням.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька та Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІЧНИЙ ШУКАЧ ТАДЕУШ МАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПЬОТР МІХАЛОВСЬКИЙ – РОМАНТИК У СЛУЖІННІ НЕЗАЛЕЖНІЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАГІЧНИЙ СВІТ ЮЗЕФА МЕГОФФЕРА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯЦЕК МАЛЬЧЕВСЬКИЙ – МАНІЯ СМЕРТІ Й ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРТУР ҐРОТТҐЕР – ХУДОЖНИК НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЬЩІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КОССАКИ – ДІД, БАТЬКО І СИН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАЛА ВЕЛИКА ЛЮДИНА – ЯН МАТЕЙКО
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: А ЯК АССАМБЛЯЖ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Б ЯК БЕКСІНСЬКИЙ ЗДЗІСЛАВ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Ц ЯК ЦИБІС ЯН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: Д ЯК ДУНІКОВСЬКИЙ КСАВЕРІЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕРНО ЕРБ – НЕПРОСТИЙ ХУДОЖНИК ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ
