Продовжуючи цикл статей, присвячених долям польських учителів, які зазнали репресій радянського тоталітарного режиму в 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Міхала Міцкевича – учителя неповної середньої школи в Костополі.
Міхал Міцкевич народився 1903 р. у містечку Локачі (нині районний центр у Волинській області) в родині Марціна (1879 р. н.) та Гонорати (1887 р. н.) Міцкевичів. Його батько був робітником, мати виховувала дітей, яких у подружжя було троє (Міхал мав двох братів), і вела домашнє господарство. Відомо, що на початку Другої світової війни Марцін і Гонората мешкали в селі Пожарки Луцького повіту (нині Рожищенський район Волинської області), один із братів Міхала вчителював у Львові, інший проживав у Локачах.
Дитинство Міхала пройшло в селі Завишень Львівського воєводства (нині Сокальський район Львівської області). 1921 р. хлопець вступив до вчительської семінарії у Вонгровцю, яку закінчив 1926 р. Того ж року Міхала призвали на стокову службу до Війська Польського, яку йому довелося завчасу припинити через хворобу.
1927 р. Міхал приїхав до Костополя (нині Рівненська область), де почав працювати вчителем в одній із місцевих шкіл. У Костополі він мешкав на вулиці Церковній, 13 разом із дружиною Леокадією (1902 р. н.) та донькою Вєславою (1931 р. н.).
1927 р., після приїзду на Волинь, учитель приєднався до організації «Союз стрільців». Неодноразово в рубриці «Повернуті із забуття» ми згадували про діяльність цієї парамілітарної організації, тісно пов’язаної з Юзефом Пілсудським, яка займалася вихованням молоді 15–18 років. Саме члени союзу склали основу Польських легіонів, котрі вибороли незалежність Польщі. Після Першої світової війни організацію відновили й підпорядкували військовому відомству. Її осередки з’явилися на території Волинського воєводства, зокрема й у Костополі, де, за словами Міхала Міцкевича, основу союзу складали підлітки із селянських та робітничих родин, які в подальшому проходили на три місяці коротшу військову строкову службу.
1937 р. Міхал Міцкевич вступив до партії «Табір національної єдності», відомої під абревіатурою ОЗН (пол. OZN), та організації «Шляхта загродова», в якій обіймав посаду секретаря. Зауважимо, що «Шляхта загродова» мала погану репутацію серед представників національних меншин краю. Не секрет, що на зборах її учасників неодноразово звучали ідеї радикального вирішення питання посилення польської присутності на прикордонних з УРСР територіях, де популярними були комуністичні ідеї. Часто в опалу загродовців потрапляло єврейське населення, особливо після поширення в Європі антисемітських настроїв. І хоч сам Міхал стверджував, що завданням організації було навернення до католицизму поляків, які в період Російської імперії перейшли до православ’я, існують свідчення того, що «Шляхта загродова» займалася залякуванням місцевих українців, таким чином спонукаючи їх до зміни віросповідання.
Щодо приналежності Міхала Міцкевича до проурядового ОЗН, можемо лише підтвердити, що більшість учителів державних шкіл, державні службовці та чиновники в кінці 30-х років були членами цієї партії, хоча й не провадили активного політичного життя. Міхал стверджував, що лише двічі у 1937 р. був на зборах партійного осередку в Костополі.
21 вересня 1939 р. Міхала Міцкевича заарештували червоноармійці, які ввійшли до Костополя. Разом з іншими арештантами його відправили до в’язниці НКВС у Рівному, що на той час уже була переповнена поліціянтами, польськими чиновниками, громадськими діячами, представниками тих верств суспільства, котрих радянська влада вважала небезпечними для свого існування. У перші дні радянської окупації вони потрапили під хвилю превентивних арештів.
Очевидно, що слідчі НКВС не справлялися з одночасним веденням такої кількості кримінальних справ. Слідчий слідчастини УНКВС у Рівненській області, сержант держбезпеки Духовний, який займався справою Міхала Міцкевича, аж через п’ять місяців після арешту 15 лютого 1940 р. вперше допитав в’язня. 19 лютого того ж року він видав постанову про продовження терміну ведення слідства на один місяць, мотивуючи своє рішення тим, що «по делу необходимо провести ряд дополнительных действий, как то: допросить свидетелей и провести очные ставки между свидетелями и обвиняемым». І дійсно, 9–14 березня 1940 р. у справі Міхала Міцкевича допитали голову Костопільської селищної ради Лазаря Вальдмана, члена райвиконкому Федора Поліщука, голів окружних виборчих комісій Степана Алексійчука й Олександра Мілюшевича. Свідки всі, як один, з використанням радянської термінології, називали Міхала шовіністом, запевняли слідство, що він активно виступав проти Радянського Союзу та радянської влади, був «самым видным и отъявленным врагом», проте конкретних фактів проявів його антирадянської діяльності навести не могли.
23 серпня 1940 р. справу Міхала Міцкевича розглядав у Києві слідчий НКВС УРСР Керекез, який постановив передопитати обвинуваченого, після чого справу направили на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Повторний допит Міхала відбувся аж 1 жовтня 1940 р. у в’язниці в Кіровограді. Ті ж самі запитання, ті ж самі відповіді, однак цього разу в’язень не визнав себе винним у висунутих йому звинуваченнях.
26 квітня 1941 р. Міхала Міцкевича «за активне сприяння в боротьбі проти революційного руху» засудили до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свій термін покарання він відбував у «Сєввостлазі».
Заключенням прокуратури Рівненської області від 9 червня 1989 р. Міхала Міцкевича реабілітовано. Подальша доля вчителя з Костополя нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ