На трасі Луцьк – Ковель, над річкою Стохід, розташоване селище міського типу Голоби. Перша письмова згадка про нього датується 1544 роком.
У XVI ст. Голоби належали до королівських маєтків і підпорядковувалися Луцькому замку. Згідно з нарисом М. І. Теодоровича «Волинь в описі міст, містечок і сіл» (1903 р.), якісно нова сторінка в історії Голоб розпочалася в кінці XVIII ст., коли село стало вотчинним володінням магнатів Вільгів. Тут розбили величезний парк зі звіринцем та звели палаццо-резиденцію шляхтичів. Споруда не належала до оборонних. Для безпеки мешканців служили огорожа з трьох боків поселення та плесо озера з північної сторони. На жаль, до кінця XIX ст. в’їзні ворота вже були єдиною спорудою, яка лишилася від первісної забудови. Нині вони є пам’яткою архітектури національного значення.
У міжвоєнний період власницею помістя стала пані Марія Подлєвська-М’яновська. За її ініціативою було поновлено старий сад, посаджено сосновий ліс та алею, збудовано дім для монахинь.
У вересні 1939 року власників маєтку, панів М’яновських, хотіли вивезти до Сибіру. Їх уже навіть відвезли до товарних вагонів для відправки, але пан М’яновський був хворий на туберкульоз і попросив, аби його направили відразу на кладовище, бо жити йому лишилося недовго. Над ними змилувалися, поселили в будинку для слуг, де їх доглядав лікар Сольман. Від сухот спочатку помер пан М’яновський, а в 1943 р. – пані М’яновська та лікар.
Із матеріалів історико-краєзнавчого нарису «Голоби» авторства І. М. Пасюка та В. П. Марчука (2007 р.), ми дізнаємося, що в наступні роки у колишньому палаці розміщувалися будинок культури, військовий госпіталь, лікарня, будинок для дітей-інвалідів, котрі навчались у загальноосвітній школі, дитячий будинок-інтернат. Згодом будівлі залишилися без господаря, їх поступово знищили та розграбували. Пік занепаду припав на 90-ті роки минулого століття. Сьогодні зруйновані стіни палацу одиноко стоять посеред парку. В’їзна брама з 2001 р. має нове застосування: нині тут, після реставрації першого поверху, проходять богослужіння для прихожан Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Палац Вільгів – пам’ятка архітектури періоду піднесення парадного палацового будівництва. Це німий свідок історії, який очікує на гідне пошанування.
Альона ГАРБАРУК
