Повернуті із забуття: Микола Присяжнюк
Статті

Продовжуючи цикл статей про педагогів, репресованих радянською владою після 17 вересня 1939 р., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Миколу Присяжнюка.

Напередодні Другої світової війни він був директором школи в селі Крилів Рівненського повіту (нині Корецький район).

Народився Микола Присяжнюк 1913 р. в Острозі в родині українців Романа та Домнікії (1892 р. н.) Присяжнюків. Батько Миколи помер 1939 р. у 60-літньому віці; з 1920 до 1927 р. він працював ревізором спиртової монополії, з 1927 р. – завідувачем бойні (на той час його посада входила до штату працівників магістрату), з 1932 р. і до останніх днів життя Роман був чиновником українського банку в Острозі. Домнікія була домогосподаркою, виховувала чотирьох дітей: окрім Миколи, Володимира (1912 р. н.), Надію (1917 р. н.) і Георгія (1922 р. н.).

Відомо, що на момент радянізації Рівненщини Володимир Присяжнюк учителював у Варковичах Дубенського повіту, а Георгій навчався в Острозькій гімназії. Після смерті чоловіка Домнікія успадкувала присадибну ділянку та будинок, у якому мешкала з двома найменшими дітьми.

1932 р. Микола Присяжнюк закінчив учительську семінарію в Острозі. Оскільки тривалий час він обіймав посаду підмінного учителя, за сім років йому довелося змінити не одну школу: першим був Бабин Рівненського повіту (1933–1934 рр.), потім Загальноосвітня школа імені Генрика Сенкевича в Рівному (1934 р.), згодом у Даничеві Рівненського повіту (1935 р.), Болотківцях Новомалинської гміни (1936–1937 рр.), Синьові Гощанської гміни (1938 р.) і Крилові (1939 р.).

Найважче Миколі Присяжнюку довелося в Синьові, де він нарешті отримав омріяне постійне місце роботи. Оскільки був українцем, то боявся, що за найменшу провину чи несумлінне виконання своїх посадових обов’язків його звільнять. Із роками ця боязнь переросла в манію. Так і не одружившись, молодий учитель став регулярно випивати, що завдавало шкоди його професійній репутації.

Синів був близько до радянського кордону, тому й не дивно, що там популярними були комуністичні ідеї, котрі як пошесть ширилися серед сільської молоді. Аби якось зменшити вплив комуністичної пропаганди в Синьові, при школі, в якій працював Микола Присяжнюк, організували «Коло молоді» під його керівництвом. Гурток давав можливість неписьменним особам, котрим уже виповнилося 17 років, здобути початкову освіту, а також готував юнаків до війська, тому окремі дисципліни викладав начальник місцевого постерунку поліції.

Однак «Коло молоді» не мало значного впливу на сільську молодь. Парубки, що були фактично ровесниками Миколи Присяжнюка, ігнорували заняття, а якщо й приходили, то відверто знущалися над ним. Знаючи, що молодий вчитель боїться питань політичної тематики, зумисне ставили йому такі. На що він відповідав, що приїхав не займатися політикою, а лише навчати грамоті. Останньою краплею для молодого вчителя стало намагання синівських хлопців зірвати концерт, підготовлений ним до Дня Незалежності Польщі. Найбільше дошкуляли Миколі Іван Гапончук, Іван Трофимчук та Павло Солімчук.

Урешті він подав прохання про перехід на інше місце роботи. Згодом його перевели до Крилова на посаду директора школи. Зазначимо, що лише сумлінність та професійність Миколи Присяжнюка стали запорукою призначення українця на таку посаду. Навіть його колеги відзначали, що для Волині це була рідкість. Серед його досягнень місцеві учителі вказували наведення порядку й дисципліни. Микола Присяжнюк, де б не працював, був вимогливим і до учнів, і до підлеглих. Він часто залишав школярів, які відставали в навчанні, після уроків, стежив, щоб всі учні відвідували школу. На прогульників подавав доповідні до місцевих органів освіти.

Зі зміною влади Микола Присяжнюк залишився працювати на займаній посаді, два чи три рази виступав на зборах, був членом виборчої комісії на виборах 1939 р. Однак, як тільки Західну Україну заполонили спеціалісти освітньої галузі з УРСР, а місцеві учителі підпали під хвилю арештів, у казематах НКВС опинився й Микола.

1 листопада 1939 р. Миколу Присяжнюка без проведення обшуку затримав повітовий відділ НКВС у Рівному. Під час слідства свідками в його справі залучили вже згаданих жителів Синьова Івана Гапончука, Івана Трофимчука та Павла Солімчука. Усі троє свідчили про співпрацю вчителя з поліцією, боротьбу з комуністичним рухом, антирадянську пропаганду. Проте щось змусило слідчого слідчастини УНКВС у Рівненській області, сержанта Ковдія викликати зазначених свідків повторно. Потрапивши вдруге на допити, ті не були настільки переконливими у своїх попередніх обвинуваченнях, бо і випадків антирадянської пропаганди не могли пригадати, і про те, що Присяжнюк «ганяв комуністів по селу з револьвером», ніби чули від інших, і факти побиття вчителем дітей теж не підтвердили. Натомість залучені свідками колеги Миколи навпаки лише з позитивом говорили про нього, вказуючи тільки на одну ваду вчителя – пияцтво.

Prysiazniuk delo1

Слідство у справі Миколи Присяжнюка тривало майже рік: обвинувальний висновок у його справі датований 15 жовтня 1940 р. Увесь цей час він перебував у в’язниці НКВС у Рівному. Ще вісім місяців у тій же тюрмі він чекав свого вироку. Постановою Особливої наради при НКВС СРСР Миколу Присяжнюка визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до п’яти років виправно-трудових таборів. Свій термін він відбував у «Сєввостлазі».

Prysiazniuk delo2

Заключенням прокуратури Рівненської області від 28 серпня 1989 р. Миколу Присяжнюка реабілітовано. На час реабілітації нікого з його родичів у Рівненській області не залишилося.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки
Статті
У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності.
27 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Маневицький експлуататор
Статті
Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.
13 лютого 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти з Піддубців та їхні конфіденти
Статті
Продовжуючи розповідати про арештованих службовців поліції, пропонуємо вашій увазі огляд кримінальних справ, заведених на поліціянтів із села Піддубці під Луцьком і на одного з таємних співпрацівників поліції. Нині документи зберігаються в Державному архіві Волинської області.
16 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Поліціянти, вороги совєтської влади
Статті
17 вересня 1939 р. Совєтський Союз без оголошення війни напав на Польщу, яка відчайдушно боронилася від армії Третього Рейху. На захоплених територіях, серед яких була Волинь, під репресії потрапили насамперед ті, хто становив потенційну небезпеку для нових господарів. Зокрема, чисельною групою арештованих стали службовці поліції.
04 січня 2024
Репресовані волинські поляки: Справа ковельських порушників кордону
Статті
Серед численних справ проти поляків, яких звинуватили в контрреволюційній діяльності, здебільшого вигаданій, інколи трапляються справи, пов’язані з іншими правопорушеннями. Одна з таких – справа проти жителів Ковеля, яких затримали при нелегальному перетині кордону.
12 грудня 2023
Репресовані волинські поляки: Подальша доля не відома
Статті
Кримінальна справа, якщо обвинувачений на момент її завершення залишався живим, переважно не містить інформації про його подальшу долю. Проте засудження на певний строк ув’язнення не має ставати вироком на забуття.
30 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: Смерть в ув’язненні
Статті
У минулому номері «Волинського монітора» ми розповідали про репресованих поляків, чиї справи Волинський обласний державний архів нещодавно виклав у вільний доступ. Продовжуємо знайомити читачів із їхніми долями.
16 листопада 2023
Репресовані волинські поляки: «Помістити у виправно-трудовий табір»
Статті
Державний архів Волинської області (ДАВО) оприлюднив чергові кримінальні справи із засекреченого раніше фонду. Серед них – справи, відкриті проти жителів Волині польської національності.
31 жовтня 2023
Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті
«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».
28 вересня 2023