Повернуті із забуття: Микола Присяжнюк
Статті

Продовжуючи цикл статей про педагогів, репресованих радянською владою після 17 вересня 1939 р., пропонуємо Читачам «Волинського монітора» біографічний нарис про Миколу Присяжнюка.

Напередодні Другої світової війни він був директором школи в селі Крилів Рівненського повіту (нині Корецький район).

Народився Микола Присяжнюк 1913 р. в Острозі в родині українців Романа та Домнікії (1892 р. н.) Присяжнюків. Батько Миколи помер 1939 р. у 60-літньому віці; з 1920 до 1927 р. він працював ревізором спиртової монополії, з 1927 р. – завідувачем бойні (на той час його посада входила до штату працівників магістрату), з 1932 р. і до останніх днів життя Роман був чиновником українського банку в Острозі. Домнікія була домогосподаркою, виховувала чотирьох дітей: окрім Миколи, Володимира (1912 р. н.), Надію (1917 р. н.) і Георгія (1922 р. н.).

Відомо, що на момент радянізації Рівненщини Володимир Присяжнюк учителював у Варковичах Дубенського повіту, а Георгій навчався в Острозькій гімназії. Після смерті чоловіка Домнікія успадкувала присадибну ділянку та будинок, у якому мешкала з двома найменшими дітьми.

1932 р. Микола Присяжнюк закінчив учительську семінарію в Острозі. Оскільки тривалий час він обіймав посаду підмінного учителя, за сім років йому довелося змінити не одну школу: першим був Бабин Рівненського повіту (1933–1934 рр.), потім Загальноосвітня школа імені Генрика Сенкевича в Рівному (1934 р.), згодом у Даничеві Рівненського повіту (1935 р.), Болотківцях Новомалинської гміни (1936–1937 рр.), Синьові Гощанської гміни (1938 р.) і Крилові (1939 р.).

Найважче Миколі Присяжнюку довелося в Синьові, де він нарешті отримав омріяне постійне місце роботи. Оскільки був українцем, то боявся, що за найменшу провину чи несумлінне виконання своїх посадових обов’язків його звільнять. Із роками ця боязнь переросла в манію. Так і не одружившись, молодий учитель став регулярно випивати, що завдавало шкоди його професійній репутації.

Синів був близько до радянського кордону, тому й не дивно, що там популярними були комуністичні ідеї, котрі як пошесть ширилися серед сільської молоді. Аби якось зменшити вплив комуністичної пропаганди в Синьові, при школі, в якій працював Микола Присяжнюк, організували «Коло молоді» під його керівництвом. Гурток давав можливість неписьменним особам, котрим уже виповнилося 17 років, здобути початкову освіту, а також готував юнаків до війська, тому окремі дисципліни викладав начальник місцевого постерунку поліції.

Однак «Коло молоді» не мало значного впливу на сільську молодь. Парубки, що були фактично ровесниками Миколи Присяжнюка, ігнорували заняття, а якщо й приходили, то відверто знущалися над ним. Знаючи, що молодий вчитель боїться питань політичної тематики, зумисне ставили йому такі. На що він відповідав, що приїхав не займатися політикою, а лише навчати грамоті. Останньою краплею для молодого вчителя стало намагання синівських хлопців зірвати концерт, підготовлений ним до Дня Незалежності Польщі. Найбільше дошкуляли Миколі Іван Гапончук, Іван Трофимчук та Павло Солімчук.

Урешті він подав прохання про перехід на інше місце роботи. Згодом його перевели до Крилова на посаду директора школи. Зазначимо, що лише сумлінність та професійність Миколи Присяжнюка стали запорукою призначення українця на таку посаду. Навіть його колеги відзначали, що для Волині це була рідкість. Серед його досягнень місцеві учителі вказували наведення порядку й дисципліни. Микола Присяжнюк, де б не працював, був вимогливим і до учнів, і до підлеглих. Він часто залишав школярів, які відставали в навчанні, після уроків, стежив, щоб всі учні відвідували школу. На прогульників подавав доповідні до місцевих органів освіти.

Зі зміною влади Микола Присяжнюк залишився працювати на займаній посаді, два чи три рази виступав на зборах, був членом виборчої комісії на виборах 1939 р. Однак, як тільки Західну Україну заполонили спеціалісти освітньої галузі з УРСР, а місцеві учителі підпали під хвилю арештів, у казематах НКВС опинився й Микола.

1 листопада 1939 р. Миколу Присяжнюка без проведення обшуку затримав повітовий відділ НКВС у Рівному. Під час слідства свідками в його справі залучили вже згаданих жителів Синьова Івана Гапончука, Івана Трофимчука та Павла Солімчука. Усі троє свідчили про співпрацю вчителя з поліцією, боротьбу з комуністичним рухом, антирадянську пропаганду. Проте щось змусило слідчого слідчастини УНКВС у Рівненській області, сержанта Ковдія викликати зазначених свідків повторно. Потрапивши вдруге на допити, ті не були настільки переконливими у своїх попередніх обвинуваченнях, бо і випадків антирадянської пропаганди не могли пригадати, і про те, що Присяжнюк «ганяв комуністів по селу з револьвером», ніби чули від інших, і факти побиття вчителем дітей теж не підтвердили. Натомість залучені свідками колеги Миколи навпаки лише з позитивом говорили про нього, вказуючи тільки на одну ваду вчителя – пияцтво.

Prysiazniuk delo1

Слідство у справі Миколи Присяжнюка тривало майже рік: обвинувальний висновок у його справі датований 15 жовтня 1940 р. Увесь цей час він перебував у в’язниці НКВС у Рівному. Ще вісім місяців у тій же тюрмі він чекав свого вироку. Постановою Особливої наради при НКВС СРСР Миколу Присяжнюка визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до п’яти років виправно-трудових таборів. Свій термін він відбував у «Сєввостлазі».

Prysiazniuk delo2

Заключенням прокуратури Рівненської області від 28 серпня 1989 р. Миколу Присяжнюка реабілітовано. На час реабілітації нікого з його родичів у Рівненській області не залишилося.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті
Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.
28 грудня 2021
Повернуті із забуття: Леонтій Кот
Статті
Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.
15 грудня 2021
Повернуті із забуття: Адам Здолинський
Статті
«Обвинувачується в тому, що служив у польській поліції», – таку графу можна побачити у спеціальному формулярі, на якому слідчі НКВС оформляли обвинувальний висновок. Є такий документ й у справі рівненського поліціянта Адама Здолинського.
26 листопада 2021
Повернуті із забуття: Марцін Вальчак
Статті
Марцін Вальчак, герой нашого чергового нарису, до Другої світової війни працював старшим поліціянтом 2-го комісаріату поліції в Лодзі.
18 листопада 2021
Повернуті із забуття: Юзеф Брощик
Статті
Слідчий НКВС СРСР Лєнський одразу висунув вирок Юзефу Брощику. На титульній сторінці кримінальної справи він написав: «П’ять років виправно-трудових таборів». Проте під час короткого слідства, що тривало 18–24 грудня, енкаведист збільшив термін ув’язнення.
05 листопада 2021