Неподалік від берега Стиру у Луцьку стоїть міцна мурована споруда з високою вежею. Це – старожитня єврейська синагога. Зовні вона нагадує невелику, але потужну фортецю, з якої у давнину можна було вести гарматний вогонь на всі чотири сторони.
У 1626 році король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ, даючи луцьким євреям дозвіл на будівництво синагоги, у своїй грамоті вказував, що жиди-рабаніти повинні на верху тієї школи-божниці за свій кошт встановити гармату і при необхідності брати участь в обороні міста від ворогів.
Луцька синагога як старовинна пам’ятка архітектури здавна приваблювала мандрівників, художників, фотографів. На початку ХХ століття її часто зображували на поштових листівках. Не випадково польський дослідник доктор Мечислав Орлович в «Ілюстрованому путівнику по Волині» (1929 р.) зауважував, що луцька синагога є однією з найкрасивіших у Польщі.
На жаль, старих рисунків синагоги збереглося зовсім мало. Один з найдавніших був опублікований у 1872 році в польському щотижневому літературно-мистецькому часописі "Kłosy" (Колос). Зазначено, що це дереворит Петра Діаментовського за малюнком Адольфа Козарського. Можна припустити, що малюнок був зроблений художником за кілька років до цього. А отже – це перше зображення луцької старожитньої синагоги. Ми бачимо не лише саму будівлю у всій красі, але й людей біля неї. Очевидно одні затрималися після молитви на подвір’ї, щоб перекинутися кількома словами, інші поважно крокують. Цікавий тогочасний одяг луцьких євреїв. Зафіксовано невеличкий епізод, але, здається, що художник навіть зумів передати характери тих людей, котрі так колоритно зображені на малюнку.
Звичайно, велика честь була мати такого вчителя, як Каневський. Однак відомий художник підбирав собі також талановитих учнів. Після навчання Адольф працював у літографічних закладах, здійснював мандрівки, зарисовуючи цікаві місця. Через нестачу засобів для існування влаштувався учителем малювання та каліграфії у Сєдлецькій гімназії. Тоді художник почав співпрацювати з популярним часописом «Ілюстрований тижневик». Через кілька років гімназію закрили і він знову став подорожувати, змальовуючи старовинні будівлі у містах і селах краю. Свої малюнки друкував в ілюстрованих календарях та різних варшавських виданнях. Цілком імовірно, що саме наприкінці 1860-х років Адольф Козарський побував у Луцьку і відобразив на папері старожитню єврейську синагогу. Збереглися і деякі інші його рисунки з українських міст і сіл.
З 1869 року А.Козарський був прийнятий на роботу у Плоцьку губернську гімназію, де викладав каліграфію, креслення і малювання. У той час він співпрацював з часописами «Ілюстрований тижневик» і «Клос», де й був опублікований рисунок з Луцька.
Можна сміливо припустити, що, перебуваючи в Луцьку, Козарський зафіксував на папері і Замок Любарта чи будівлі тогочасних храмів і монастирів. Не виключено, що ці малюнки й були десь опубліковані без підпису автора чи й досі зберігаються в архівах.
Помер Адольф Козарський у 1911 році. Деякі його твори зберігаються в Народному музеї Варшави та в Історичному музеї, чимало рисунків є у Варшавській народній бібліотеці.
Спочатку художник займався також живописом, проте коли почав друкуватися у часописах, то все частіше звертався до олівця чи пера. Його улюбленою темою стала архітектура. Треба додати, що митець для точної передачі міських пейзажів інколи користувався камерою-обскура – тогочасним прототипом фотоапарата. Фотографії він обробляв графічно, монтуючи їх на папері, і завдяки цьому дуже точно передавав архітектурні деталі. Місцевості, до яких не зміг доїхати, інколи на замовлення різних видань перемальовував з фотографій. Адольф Козарський, зокрема, зробив дивовижну довколишню панораму Варшави – вид на 360 градусів з вежі Королівського замку – на основі фотографій Конрада Брандля.
Наведено чимало цікавих фактів з життя художника. Але й досі залишається загадковою історія появи малюнка луцької старожитньої єврейської синагоги. Додамо лише, що зображена вона Адольфом Козарським з фотографічною точністю.
Феодосій МАНДЗЮК
