Лучани мали нагоду переглянути польський фільм «Птахи співають в Кіґалі». Кінопоказ відбувся 22 липня в кінотеатрі Multiplex РЦ «Промінь» у рамках Дискусійного клубу в Луцьку «Pleograf».
Як поділилася консул Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку Тереза Хрущ, організатори довго міркували над тим, чи влаштовувати показ фільму в період відпусток і канікул, адже драму про геноцид у африканській Руанді неможливо назвати легкою.
Також вона пригадала, що на минулій зустрічі, перед третім кінопереглядом у рамках проєкту, було оголошено результати двотижневого конкурсу на найкращу назву Дискусійного кіноклубу в Луцьку. Так, журі вирішило, що найвдалішим є найменування «Pleograf», яке запропонував ковельчанин Денис Бутолін на честь фундатора польської кінематографії Казімежа Прушинського, який 1894 р. винайшов плеограф – апарат, який поєднував у собі функції камери та проектора. Цю ж назву використовувало товариство, яке на початку минулого століття займалося розповсюдженням апаратів і просуванням польського кіно.
Натомість детальніше про фільм «Птахи співають в Кіґалі» та геноцид у Руанді 1994 р., котрий ліг в основу стрічки, розповів представник Центру кінокультури «Zorza» із Холма Пьотр Стельмащук. Він зазначив, що картину у 2017 р. випустило в прокат подружжя режисерів Йоаани Кос-Краузе та Кшиштофа Краузе, і акцентував, що драма дуже контрастує порівняно з трьома іншими стрічками, які дивилися в рамках Дискусійного кіноклубу в Луцьку.
Так, «Птахи співають в Кіґалі» – це історія зародження дружби між полькою Анною, яка досліджувала в Африці вимирання популяції хижих сипів, і руандійкою з племені Тутсі Клавдіною. Коли 1994 р. у центральноафриканській країні масово вбивали представників із племені Тутсі, саме Анна врятувала Клавдіну, організувавши її втечу до Польщі. Тут, у мирній державі, зв’язок між жінками на деякий час втрачається. Однак, так і не звикнувши до розміреної буденності й не переживши отриманих травм, Клавдіна вирішує повернутися додому, до Руанди. Компанію в цій подорожі їй складає Анна.
Як підкреслив Пьотр Стельмащук, при перегляді таких стрічок варто задуматися над тим, чи фільм позитивно завершується і чи взагалі подібні картини можуть мати оптимістичний кінець.
Організатори кіноперегляду – Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку, студенти-полоністи факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Мистецьке об’єднання «Стендаль». Україномовні субтитри надав Польський інститут у Києві.
Текст і фото: Ольга ШЕРШЕНЬ
