Гжегож Наумович: «Історія не буває чорною чи білою»
Статті

Гжегож Наумович – історик, який протягом кількох років займається волинською тематикою. Разом із Янушем Горошкевичем він організовує паломництва на Волинь. 9-14 липня 2013 року відбулося третє спільно організоване ними паломництво.

«Він упродовж багатьох років бере активну участь в організації увіковічення пам’яті на території Волині. Це надзвичайно цінні ініціативи,» – відзначив протягом урочистостей у Степані секретар Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Анджей Кунерт, який вручив Гжегожеві Наумовичу медаль Опікуна місць національної пам’яті. Вручення медалі відбулося в Троїцькій церкві у Степані. Поспілкуватися з Гжегожем Наумовичем нам вдалося по дорозі з Гути до Степаня.

– Чи вдасться українцям і полякам досягнути порозуміння в оцінці Волинської трагедії?

– Я лишаюся скептиком, якщо мова йде про порозуміння між поляками та українцями у волинській справі, про спільну позицію, яка повністю задовільнить обидві сторони. Це дуже складно. Польські та українські історики кілька років підряд, починаючи з 90-х, організовували щорічні зустрічі. Вони відбувалися раз у Польщі, раз в Україні. Щорічні збірники («Польща-Україна: складні питання»), які виходили після симпозіумів, завершувалися протоколами погоджень та розбіжностей. Завдяки рокам спільної праці, розбіжностей щоразу ставало менше. Однак були теми, в яких і одна, й інша сторона твердо відстоювали свою позицію. Семінари завершилися на початку цього століття і досі не з’явилася жодна ідея, як їх продовжити, яким чином можна вести діалог у цій площині. Події, які відбувалися сьогодні в Гуті Степанській, проповіді єпископа і благочинного, промова Януша Горошкевича, Секретаря РОПБіМ Анджея Кунерта – це ще одна спроба поєднати обидва народи. Чи це вдасться? Я налаштований скептично, але вірю, що колись це станеться. Можливо, нам потрібна зміна поколінь, можливо, потрібно, щоб Польща та Україна опинилися в іншій економічній і політичній ситуації.

Багато людей ставиться до нас напрочуд приязно. Ми бачимо привітність та готовність допомоги як зі сторони звичайних людей, так і зі сторони офіційних осіб, чи то церковних і костельних ієрархів, чи то чиновників районних адміністрацій. Однак нам досі завдають прикрощів окремі коментарі. Наприклад, в одному із сіл, через яке наші паломники проїжджали на підводах, старшій, 83-річній жінці, якій було складно зійти з воза, один чоловік запропонував допомогу. Вона сказала, як у нас прийнято: «Дякую Пану». А у відповідь почула: «Панів то ми вже вирізали». Такі дрібні інциденти не можуть одразу зіпсувати наші відносини. Натомість для когось, хто вперше за 70 років повертається до свого дому, який запам’ятав ще дитиною, зустріч із такою людиною може бути травматичною. Передовсім, ми зустрічали тут привітність і кілька неприємних випадків не можуть вплинути на загальне враження.

– Чи існує надія на порозуміння?

– Маю надію, що це станеться. Нині, найімовірніше, ще зарано. Я думаю, що з багатьма місцевими українцями таке міжлюдське порозуміння вже налагоджено: вони дружать, листуються, телефонують та висилають листівки на свята. Ми приїжджаємо відвідати могили своїх близьких, знайти залишки фундаментів рідного дому або хоча б місця, де колись були села. Кожного разу, коли ми повертаємося звідси, з’являються нові знайомства та нові друзі. Отож, все поступово налагоджується. Я думаю лише про одну справу, яка для мене особисто є дуже важливою: я би хотів, щоб покоління, яке ще пам’ятає ці події, протягом найближчих років дочекалося на слова «прошу пробачення». Нам також є за що перепросити. Історія не буває чорною чи білою. Вона неймовірно складна. І вона досі пишеться.

– Скільки років Ви як історик займаєтеся цією темою?

– Як історик займаюся цією проблематикою чотири роки. В певний момент у мені прокинулися спогади про давні розмови з моєю бабцею, моїми дядьками, людьми, які бували у волинській домівці моєї бабці. Я почав шукати можливості поїхати на Волинь і знайшов Януша Горошкевича. Через півроку ми вирушили на Волинь із групою зі 100 осіб. У 2010 році, після нашого першого паломництва, я почав збирати спогади осіб, зосередившись, передовсім, на районі сіл Гута, Вирка і Гали. Мені вдалося зібрати понад 70 часто багатогодинних спогадів людей, які ніколи раніше не розповідали про ці події.

– Чи є сенс у створенні спільної польсько-української комісії істориків, яка б дослідила події 1943 року?

– Думаю, що так. Така співпраця потрібна. Сімдесята річниця – це дуже вдалий час для того, щоб знову почати розмовляти. Якщо нині це неможливо на рівні найвищих державних органів, то нехай принаймні історики повернуться до доброї традиції взаємних зустрічей, які допомагали краще пізнати нашу спільну історію.

– Чи потрібно пов’язувати тему Волинської трагедії із європейським майбутнім України?

– Не знаю, чи Україна це усвідомлює, але підготовка країни до вступу в ЄС вимагатиме багатьох кроків, у тому числі й вирішення спірних історичних питань із сусідами. Польща перед вступом до ЄС мусила дійти до згоди стосовно деяких питань зі своїми сусідами. Виконання визначених критеріїв може виявитися складним з огляду на опір суспільства, яке має власну історичну пам’ять, на що кожен народ має право. Натомість, це право не виключає зустрічей істориків з обох сторін та спроб вирішення найбільш болючих питань, які існують між двома народами.

Розмовляла Наталія ДЕНИСЮК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПРОМОВА ЯНУША ГОРОШКЕВИЧА В ГУТІ СТЕПАНСЬКІЙ

 

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
«Отче наш» українською від латвійського композитора. В луцькому костелі відбудеться благодійний концерт
Події
У римо-католицькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку 29 травня, в неділю, о 16.00 відбудеться благодійний концерт «Попри війну. Віра. Надія. Весна». Виступатиме архієрейський хор луцького православного кафедрального собору Святої Трійці «Оранта».
26 травня 2022
Польські фразеологізми: Точка зору
Статті
Генрі Кіссинджер – досить віковий, адже має вже 98 років (що за прекрасний вік!), дуже заслужений колишній радник із питань національної безпеки і державний секретар Сполучених Штатів Америки за каденцій президентів Річарда Ніксона і Джеральда Форда.
26 травня 2022
Візьміть участь в опитуванні щодо мовної ситуації в середовищі мігрантів з України
Події
Мігрантів з України, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 р., просять узяти учать в опитуванні щодо мовної ситуації в їхньому середовищі.
26 травня 2022
Померла Тереза Дуткевич – віцеголова Федерації польських організацій в Україні
Події
Із великим сумом ми сприйняли інформацію про смерть Терези Дуткевич – багаторічної польської діячки в Україні та журналістки.
25 травня 2022
«Підтримка Польщі – неоціненна». До Луцька прибула допомога з Катовіце та Лодзі
Події
Гуманітарна допомога від Польщі не перестає надходити до українських волонтерів. Про останні отримані вантажі розповів Владислав Дорошенко, співкоординатор Єдиного комунікаційного центру в Луцьку.
25 травня 2022
Комунальники впорядкували старий католицький цвинтар у Дубні
Події
Комунальні служби навели лад на старому католицькому кладовищі, що на вулиці Млинівській у Дубні. За гроші, виділені з місцевого бюджету, відремонтували єдиний уцілілий склеп.
24 травня 2022
ABC польської культури: Павел Лозінський – режисер у дорозі
Статті
Павел Лозінський – відомий у Польщі режисер, сценарист і продюсер документальних фільмів. В інтерв’ю для інтернет-радіо «357» на запитання: «Хто ти?» відповів: «Людина в дорозі».
24 травня 2022
Польське товариство навело лад на кладовищах у Любомлі та Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі розпочали цьогорічне впорядкування польських військово-цивільних кладовищ у Любомлі й Римачах.
24 травня 2022