Немає нічого виняткового в тому, що після репетиції хору Товариства польської культури імені Еви Фелінської «Luceoria» його учасниці інколи разом п’ють чай.
У понеділок, 14 жовтня, чаювання затягнулося, адже до садиби товариства завітала делегація гостей із далекого Казахстану.
Паломництво слідами блаженного Владислава Буковинського, Апостола Казахстану, звершувала група черниць, які належать до Згромадження сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та Сестер Святого Павла із Шартра. Вони живуть і працюють у містах Тараз (500 км на південний захід від Алмати) і Талдикорган (270 км на північний схід від Алмати). За казахськими мірками – це по сусідству.
Отець Кастітіс Казимир Шульчус, литовець за національністю, організатор паломництва, працює в дієцезії Пресвятої Трійці в Алмати. Він обслуговує чотири невеликі парафії в селах Жаркент, Каскелен, Сариозек, Базаргельди. Всього в цих чотирьох парафіях нараховується 30 вірян. Що цікаво, як розповів священник, на півдні Казахстану, принаймні в Алматинській області, серед польськомовних католиків більшість становлять нащадки депортованих із Житомирщини. Тому недарма паломництво слідами блаженного Владислав Буковинського починалося саме із Житомира. Загалом у його програму входить низка інших українських міст і сіл, зокрема Бердичів, Луцьк, Полонне, Київ, Довбиш, Новоград-Волинський, Тиврів. Паломництво триватиме з 12 до 21 жовтня.
За українською традицією гостей не можна не почастувати. Чай, цукерки, печиво – і попри мовний бар’єр (адже із сестер лише одна розмовляла російською, польської та української ніхто з гостей не розумів), зав’язався цікавий для обох сторін діалог. Отець Казимир розповів про життя католиків Казахстану. Виявилося, що близько 90 % католиків у парафіях на півночі Казахстану складають потомки поляків. Є теж потомки німців, литовців, латвійців, інших національностей. Проте в останні роки кількість поляків і німців значно зменшилася, не в останню чергу через репатріаційні програми. Зараз, за статистикою, у Казахстані проживають 144 тис. католиків із 18 млн усього населення.
«Завдяки невтомній праці отця Владислава Католицька Церква змогла вижити в Казахстані. Насправді ми зараз пожинаємо плоди посіяного Буковинським», – вважає священник.
Богослужіння у храмах проводять російською мовою, лише в кафедральних костелах, зокрема в Алматі, бувають меси англійською і казахською мовами. А ще щонеділі о 13.00 в алматинському кафедральному костелі відбувається літургія українською мовою для греко-католиків, адже вони ще не мають власного храму. О 15.00 – меса корейською.
«Взагалі християнська корейська община там дуже потужна, близько 80 осіб. Це дуже багато для півдня Казахстану. На півночі, звісно, де багато поляків, цифри більші. Південь – мусульманський, християн дуже мало», – пояснює отець Казимир.
Звідки взялися у Казахстані корейці? Їх так само депортували з рідних місць на Далекому Сході, як, наприклад, поляків із українських земель, литовців і латвійців із Прибалтики, поволзьких німців, чеченців із Кавказу, татар із Криму. Всього ж у Казахстані зараз мешкають представники 120 народностей.
«Luceoria» заспівала для гостей кілька пісень польською мовою, а сестри виконали корейську народну пісню. Перед прощанням на пам’ять про свій візит гості подарували іконки із зображенням блаженного Владислава та листівки з видами Казахстану.
«Це паломництво було задумане для потомків поляків. Але через програму репатріації ми вже другий рік не можемо набрати поляків у це паломництво – вони готують крила, всі прагнуть повернутися на Батьківщину. Ось так і вийшло, що замість поляків приїхали корейці, казахи та литовці. Але це теж добре. Ми пізнаємо Україну, Україна пізнає нас. Ми прибули нагадати українцям, що є така прекрасна країна – Казахстан, яка залишається країною місійною, і в ній живе багато ваших родичів. Ми чекаємо на священників, черниць, мирян-волонтерів. Церква в Казахстані чекає на вашу допомогу і молитву», – сказав на прощання отець Казимир.
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
